Колись це слово звучало в трагедіях Давньої Греції, а тепер — у кабінетах психологів. Синдром Хюбріса ( Hubris) або Гібрис – це не просто про зарозумілість чи «зоряну хворобу». Це глибока, болісна втрата зв’язку з реальністю, яка часто починається тоді, коли людина… має занадто багато влади.
Що таке синдром Хюбріса?
Синдром Хюбріса — це психологічний стан, при якому людина починає вважати себе винятковою, незамінною і безпомилковою. В основі — гіпертрофоване его та втрата здатності до самокритики.
Не в здоровому сенсі – «я знаю, що маю цінність», а в гіпертрофованому: Я – «незамінна»
« Я завжди права»
«Без мене все розвалиться»
«Мене треба слухати, бо я краще знаю»
І це може бути не президент. Це може бути… мама. Або терапевт. Або вчителька. Той, у кого в руках хоч трохи впливу.
Важливо: синдром Хюбріса – це не психічний розлад, це деструктивний стан свідомості. Він виникає через зовнішні обставини – владу, довготривалу відсутність критики або неконтрольовану відповідальність – і викривлює сприйняття себе та інших.
Звідки взагалі це слово?
«Хюбріс» – із грецької трагедії. Це коли людина зухвало піднімається над іншими і навіть над богами. Думає, що їй можна більше, ніж іншим. І тоді приходить покарання. Тобто, якщо коротко: гординя, що переходить межу – і врешті знищує людину зсередвини.
Джерело: freepik
Ознаки синдрому Хюбріса
Людина вірить у свою винятковість.
Вона ігнорує пораду, навіть якщо це мудра порада.
Не визнає помилок. Ніколи.
Сприймає людей як «виконавців», а не партнерів.
Їй треба, щоб її захоплювалися, але вона сама знецінює інших.
Емпатія зникає. Залишається контроль і впевненість у своїй правоті.
Знаєте, кого це іноді нагадує? «Маму, яка знає краще, що ви хочете. Тому що вона мама».
Де це трапляється?
У політиці
У бізнесі
У родині
Скільки жінок говорили мені на консультаціях: «У мене двоє дітей і ще один – чоловік. Я за всіх думаю. Все вирішую. А потім падаю в ліжко і плачу, бо ніхто не чує мене.» Це теж форма хюбріса – не через гордість, а через перевантаження і недовіру до інших.
Джерело: freepik
Психологічна суть синдрому Хюбріса
Людина з синдромом Хюбріса – не «погана». Вона просто втрачає дзеркала, які могли б показати їй справжню картину.
Коли ніхто не сперечається з вами, коли ви завжди керуєте – поступово починаєте думати, що все знаєте найкраще.
А в глибині – часто живе страх бути слабкою. Бути звичайною. Втратити повагу, якщо ви не ідеальна.
Тут варто памʼятати, справжня сила – це не коли вас бояться, а коли вам довіряють.