Як розвивати емоційний інтелект у дитини: поради психолога

Здатність висловлювати і розпізнавати емоції, як свої, і чужі – основа відносин між людьми. Емоційний інтелект, це не вроджений талант, а те, чому дитина вчиться, перш за все, у найближчих – своїх батьків.

Fotolia

Що таке емоційний інтелект, від чого він залежить і як допомогти малюкові навчитися розпізнавати емоції, розповідає кризовий та сімейний психолог Світлана Ріпка.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Топ-5 помилок у вихованні дитини, які припускають усі

З самого народження дитина занурюється у світ цікавих вражень та різноманітних емоцій. Однак, як і потреба в їжі, безпеці, теплі не можуть бути ним самостійно задоволені, так і настрій та переживання дитини не можуть бути ним самостійно зрозумілі та розпізнані. Малюк виявляється повністю залежним від мами у плані фізіологічного догляду, а й у плані емоційного стану. Від того, чи будуть батьки називати його переживання, і як вони їх назвуть, залежить його можливість познайомитися з цими переживаннями і привласнити їх собі.

«Маша сьогодні у гарному настрої. Маша посміхається, Маша задоволена»- Так каже любляча дочка мама.

«Мишко плаче. Мишко хоче їсти. Зараз мама нагодує Мишка, і він знову посміхатиметься», – Каже інша любляча мама.

Ці звичайні на перший погляд фрази можна назвати чарівними, тому що саме через них дитина навчається пізнавати свій власний емоційний світ.

Burda Media

Що таке емоційний інтелект?

Мама, яка транслює (називає) дитині її переживання та настрої, розвиває в ньому здатність дізнаватися про свої емоції та переживання та навчає керувати ними, тобто розвиває емоційний інтелект своєї дитини.

Мама, яка не називає і не відображає переживання дитини, вважаючи це марною тратою часу або зайвою балаканею, перегороджує шлях до розвитку у дитини здатності розуміти свої емоції та настрій. Іншими словами, така мати гальмує розвиток емоційного інтелекту.

Емоційний інтелект – це здатність людини впізнавати та розуміти свої власні емоції та настрої, вміння керувати ними, а також здатність розуміти емоції, настрої та бажання інших людей та співвідносити їх із власними. Виділяють 4 складові емоційного інтелекту:

• Сприйняття емоцій
• Використання емоцій для стимуляції мислення
• Розуміння емоцій
• Управління емоціями.

Таким чином, саме за допомогою батьків дитина в дитинстві зможе почати дізнаватися і називати власні емоції, розуміти причини, через які вони виникають, виробляти способи або засоби для їх вираження чи трансформації, тобто керувати ними.

Burda Media

Емоційний інтелект батьків

Здавалося б, все зрозуміло і нічого складного, але в житті часто трапляються ситуації, про які на консультаціях у психолога мами жалкують:

«Я постійно лаю свою дитину»,- Каже мама.
«Як це відбувається?», – Запитую я.
«Коли моя дитина не слухає мене або поводиться погано, я стаю як пружина, яку стискають, стискають, стискають… Після того, як вона вкотре хуліганить, ця пружина всередині мене не витримує і лопається. У такі моменти більше не можу контролювати свої емоції. Я кричу і лаю свою дитину. А він кричить у відповідь (або ховається під ліжко, або мовчки дивиться на мене – прим. автора). І так завжди. Як вирватися із цього замкненого кола?»

Чому так відбувається? Найчастіше тому, що мама сама відчуває дефіцит емоційного інтелекту. Її не навчили в дитинстві розуміти та говорити про свої переживання та співвідносити ці переживання з почуттями інших. Відповідно, їй важко вдається ідентифікувати, розібрати, що вона відчуває, коли починається протест, непослух дитини. І називати свої емоції дитині для неї складно, і зрозуміти її опір чи агресію неможливо.

Який вихід? Розвивати емоційний інтелект і свою, і дитину одночасно.

Burda Media

Способи розвитку емоційного інтелекту

Розвивати емоційний інтелект у дитини можна декількома способами:

1. Називати словами дитині емоції, які вона переживає – «Ти зараз сумуєш», «Ти засмучений», «Подивися — Юля радіє, Сергію злий, Катя в захваті».
2. Називати власні емоції, які переживаються мамою: «Я дуже втомилася зараз», «Я хвилююся», «Мені дуже цікаво».
3. Давати зворотний зв’язок. Перепитувати дитину, як вона реагує на ваше ставлення та переживання, говорити про власну емоційну реакцію на її переживання.
4. Завести словник емоцій та записувати туди назви всіх своїх переживань. Щодня ми переживаємо безліч різноманітних емоцій. Від них і залежить, чи буде день просто нудним чи емоційно різноманітним. Адже з таких днів складається ціле життя.

Ось перші слова, які ви зможете записати у ваш словник емоцій: подяка, бадьорість, безпорадність, безсилля, натхнення, вина, обурення, хвилювання, захват, гнів, гордість, смуток, жалість, заздрість, зацікавленість, замішання, злість, подив, інтерес , переляк, цікавість, надія, напруга, настороженість, ніжність, образа, збентеженість, бешкетність, обережність, оціпеніння, сум, плаксивість, пригніченість, підозрілість, радість, роздратування, нудьга, сміх, збентеження, сум’яття, спокій, страх, , трепет, захопленість, задоволення, зневіра, втома, ейфорія, лють.

Бажаю вам відчути всю красу життя з високим рівнем емоційного інтелекту!

НАЙАКТУАЛЬНІША ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЗДОРОВ’Я І ПРАВИЛЬНЕ ЛІКУВАННЯ ВАШИХ ДІТЕЙ на САЙТІ moirebenok.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Чи варто карати дитину від 1,5 до 5 років: поради психолога Світлани Ройз
Як навчити дитину справлятися з труднощами