“Мамо, а тобі не буває нудно?” — спитала донька, коли я після її слів: мені нудно, я пограю у телефоні? – сказала їй звичне: «А поскучай пару хвилин, тобі спаде на думку нова ідея».
Джерело: Shutterstock
Нашим дітям складно витримувати нудьгу. Вони звикли, що їх розважають, або самі постійно шукають стимули, заняття, які б заповнили порожнечу, зняли напругу. І це серйозно та навіть небезпечно. Уміння витримати нудьгу – можливо взагалі схоже на вміння витримати напругу. І пов’язано із нашою самооцінкою.
Хто ми і які ми, коли залишаємось наодинці із собою? Без постійних завдань та занять. Що з нами відбувається у таких паузах? Наші блукаючі думки – румінації (тривожні, критичні думки, що нав’язливо ходять по колу) чи те, що може дати напрямок для творчого потоку? Це наша внутрішня промова. Коли ми не зайняті спеціальними спрямованими діями та активностями – коли ми самі з собою такі, які є ми в контакті з собою і «витримуємо себе» чи біжимо в роботу, до інших, в соцмережі?
Сучасні діти перестимульовані мультфільмами, гаджетами, усіма інтелектуальними заняттями, які часто невміють займати себе – дуже тривожні.
Джерело: Instagram @pressrkomi
І часто ми самі не даємо їм навчитися «бути в паузі», турбуючись, коли вони відпочивають (і нічим «корисним» не зайняті) або даючи їм у руки гаджет, щоб відволікти чи розважити.
Я дорослим зараз часто ставлю питання — чи є у вас можливість опустити? ? Якщо дозволити собі «нудьгувати» – поступово привчати себе до пауз, ми повертаємо собі цікавість, творчість, контакт із собою – ми активізуємо мережу оперативного спокою мозку. Вона була відкрита Маркусом Рейчлом.
Мережа оперативного спокою мозку пов’язана з уявленнями про себе самих, з припущеннями про те, що про нас думають і представляють інші контактом з нашим життєвим досвідом. відчуттям достатності.
З донькою ми вирішили написати на папірцях різні ідеї – що робити, коли нудно і покласти їх у коробочку. Витягувати при необхідності випадкову.
Джерело: Shutterstock
Джерело: Shutterstock
Добрих та мудрих дорослішень❤️!