-->
“Ти негайно маєш вибачитися”, – кричить розлютована мати. І дитина, похнюпившись, просить вибачення. Чи щирий він у цей момент? Чи усвідомлює свою провину? Чи готовий сам вибачитися? Швидше у ньому говорить страх перед батьками. Як навчити дітей усвідомлювати свою провину та просити вибачення не з-під палиці? За що дитина має вибачатися? Ці питання ми поставили Оксані Королович, психологу та психотерапевту з 20-річним стажем, спеціалісту в галузі сімейної психології.
Розглянемо дві ситуації, у яких дитина вибачається, не відчуваючи у себе провини.
Петя – агресор чи жертва? Маша – маніпулятор? Чи потрібно дітей змушувати вибачатися у таких ситуаціях? Давайте розумітися.
На це немає універсальної відповіді. Адже людські вчинки неможливо вирвати із контексту. І поки ви не розібралися, чому дитина вчинила так, а не інакше, не варто насідати на неї з вимогою вибачитись.
Головне завдання батьків не змусити дітей вибачатися, а навчити їх усвідомлювати свою провину. Виявляти емпатію, повагу та доброту до інших.
Найважливіше навчити дитину аналізувати свою поведінку та робити висновки. «Якщо малюк зрозуміє, що він зробив погано, вибачитись не складе для нього праці», – упевнена Оксана Королович.
Часто спроби батьків змусити вибачитись виглядають для дитини несправедливими та принизливими. У цьому випадку його вибачення сповнені злості та сарказму. Тому так важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона зробила неправильно.
Дитина має засвоїти: слово «вибач» – не панацея і не ліки від усіх хвороб. Не відчуваючи за собою жодної провини, дитина вибачається не тому, що щиро кається, а тому, що хоче заслужити схвалення батьків. Найжахливіше, що з повторенні подібної ситуації, він вчинить так само, не зробивши висновки.
Навчити дітей вибачатися – одне з головних батьківських завдань. Саме з цим умінням приходять співчуття та здатність мирно вирішувати конфлікти. Однак важливо діяти з терпінням та любов’ю. Прислухатися до дитини та надавати їй підтримку.