Як навчити дитину бути самостійною: поради психолога

Самостійна дитина – мрія кожної мами! Коли потрібно починати вчити дітей самостійності? Що може стати на заваді батькам, досягти бажаного результату? На всі ці питання, що хвилюють кожну з нас, відповідає психолог та арт-терапевт Анна Трухан.

Burda Media

Пересічна ситуація, свідком якої спромоглася стати нещодавно, не унікальна. Тема про те, як виховати самостійної дитини часто обговорюємо у батьківських колах.

Ганна Трухан

Практикуючий кризовий психолог. Президент ICDP Ukraine. Член Ради Правління Національної психологічної асоціації. Тренер International Child Development Programme, засновник та заступник керівника ГО «Асоціація дитячих та сімейних психологів Україниы».

Останнім часом дуже популярними стали групові заняття для дітей із психологом. Очікуючи на малюків, батьки формують групи за інтересами, в яких створюється більш ніж довірча атмосфера. В одній з таких груп роздратована молода жінка, досить голосно і тривало нарікала на втому і те, що допомоги від своїх нащадків не дочекалася. Дітей, як виявилося, було двоє: дочка чотирнадцяти років та синочок чотирьох років від народження.

— Старший посуд мити не допитаюсь, а молодший, дивлячись на нього, теж прибиратися не поспішає. Та ну їх. Самої — завжди швидше. Раз, пам’ятаю, посуд помила, їй тоді років сім було. Помила, як завгодно. Я потім всю чисто перемивала» – ділилася жінка.

— А я свою доньку рано привчила до прибирання. Нічого, що спочатку було ідеально. Натомість зараз у неї свій графік, коли порядки наводити: у середу та суботу. Я про це й думати забула» – ділиться навичками інша матуся.

Заняття у дітей затяглося, і весь цей час дорослі, що очікують, охоче обмінювалися досвідом привчання дітей до самостійності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 5 способів уникнути конфліктів у пісочниці: поради психолога

Fotolia

З народження дитини прагнути самостійності. Вчиться тримати голівку, сідати, робити перші кроки. А коли вже може сам пересуватися, тут самостійність так і розпирає вашого малюка. Для того, щоб дитину привчити до самостійності, її необхідно навчити всім премудростям і звичайнісіньким справам.

З якого часу потрібно починати?

Що раніше, то краще. Починати говорити з дитиною необхідно з перших хвилин її життя. Промовляти всі деталі того, що ви робите: збираєте малюка на прогулянку, готуєтеся його годувати чи годуєте. Ця рання розмова підготує малюка, надалі виконувати всі дії без вашої допомоги. Дуже важливо надати цьому діалогу позитивного емоційного забарвлення. Спілкуючись з дітьми, дивіться на них теплим поглядом, говоріть м’яким голосом або вищою тональністю. Пам’ятайте про тактильний контакт: поцілунки та погладжування необхідні дитині, як знак прийняття та турботи про неї.

Якщо ви починаєте навчати дитину конкретним діям, пам’ятайте про силу «маленьких кроків». Навчайте малюка, не поспішаючи, етап за етапом. Наберіться терпіння.

Burda Media

Перший етап:

• Робіть все самі і описуйте дитині все до найменших подробиць.
• Дитина є присутньою, спостерігає і по можливості допомагає.

Другий етап:

• Довіряйте дитині зробити ту частину, яка їй під силу, враховуйте вікові особливості.
• При необхідності допомагайте в тому, що дитині ще важко дається.
• Те, з чим дитина точно ще не впоратися, робіть самі, знову докладно пояснюючи, що і як ви робите.

Третій етап:

• Дитина робить усе сама.
• Ви знаходитесь поруч, там, де потрібна допомога, підказуєте чи допомагаєте.

Четвертий етап:

• Дитина робить все самостійно! Ура!

Fotolia

Трапляється, що малюк, який неодноразово збирав у своїй кімнаті іграшки, раптом відмовляється це робити, вередує або просить вас про допомогу. З чим це може бути пов’язано? Дуже часто за такою поведінкою дітей ховається справжня потреба дитини. Ні, не бажання, саме потреба, яку він сам може не усвідомлювати.

Якщо такий стиль поведінки зустрічається у вашого синочка або доньки все частіше і частіше, поспостерігайте і зрозумійте, чого вашому малюкові справді не вистачає. Якщо дитина, таким чином, вимагає звернути на неї увагу, потребує більшого контакту з вами — насолодіться спілкуванням зі своїм чадом. Приділяйте більше уваги своїй дитині в той час, коли вона не вередує. І, швидше за все, його навички негайно повернутись.

Як вчинити, якщо вимоги щодо допомоги не припиняються?

У такий момент, краще спокійним і впевненим голосом, уникаючи крику, поцікавитися у малюка, у чому його проблема. Ставте питання, які допоможуть прояснити ситуацію:

• Що саме в тебе не виходить?
• Чия допомога тобі потрібна?
• Чим я можу тобі допомогти?

Поруч із проясненням такий спосіб допомагає дитині активізувати процеси мислення.

Якщо виявиться, що дитина дійсно не може впоратися з поставленим завданням, поверніться до одного з чотирьох етапів навчання. Закріпіть навичку.

Legion-Media

Привчити малюка до самостійності буде простіше, якщо ви:

• Почнете процес навчання з гарного настрою – це запорука успіху;
• Спостерігатимете за малюком, дотримуватиметеся його ініціативи і пропонуватимете самостійність у тому, що йому цікаво – перший крок має бути добровільним;
• Хваліть малюка за старанність і прагнення, навіть якщо результатом ви не дуже задоволені – правильна похвала мотивує;
• Не будете порівнювати успіхи та промахи своєї дитини з іншими дітьми. Інакше адекватна самооцінка вашої дитини стоїть під загрозою. Так, і дружні стосунки будувати йому буде складно.
• Переконайтеся, що дитині зручно виконувати те, що ви від неї чекаєте. Якщо для того, щоб почистити зуби, малюкові потрібно ставати на носочки або підстрибувати, подбайте про табурет або інший пристрій, ставши на яке, дитина із задоволенням дотримується всіх правил особистої гігієни.
• Ділитесь своїм досвідом подолання труднощів, тим, хто вам у цьому допомагав. Не забувайте ділитися своїми успіхами. Згадайте себе у його віці.

Скільки років вашій дитині? Ви, як і раніше, впевнені, що краще все зробити самій, бо:

1. Так швидше.
2. Нервів не вистачає.
3. Так, як треба, все одно не зробить і доведеться все переробляти.

Подумайте, про те, чим загрожує вам самостійність вашої дитини? Обмінюйте повну залежність дитини від вас на гарне самопочуття, масу вільного часу, можливість будувати кар’єру одночасно з насолодою від щасливого материнства.

Вибудовуючи довірчі стосунки з дитиною, довіряйте їй та поділяйте відповідальність. Підготуйте себе до необхідності вчасно відпустити дитину у самостійне життя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Як формується самостійність у дитячому віці?
Самостійність сприяє розвитку інтелекту у дітей