-->
Всім відомо, що для легкої бесіди у кількох не дуже знайомих краще уникнути розмов про політику і релігію. Але в сучасному батьківстві є такі теми, які в пристойному товаристві краще не зачіпати, бо можна посваритися з кимось із присутніх. Щеплення, виховні методики і, звичайно, грудне годування. І як про все це проведено безліч досліджень, написано сотні посібників, відома позиція ВООЗ, але пристрасті продовжують палати.
Рекомендації ВООЗ у вільному доступі, і шкірна мама може з ними ознайомитися. Але стисло нагадаємо:
Здавалося б, все зрозуміло і питань виникати не має. Але в кожній країні склалися свої традиції, густо замішані на культурі, релігії, сутичках і навіть політичних та економічних факторах. Адже сьогодні тривале годування груддю якось не дуже вписується у портрет жінки, що працює як для держави, так і для соціуму в цілому.
На теренах України існує стійкий стереотип, що годувати малюка треба до року і не більше. Це зумовлено нашим радянським минулим, у якому у 1956–1968 роках жінка мала право на 8 нед допологової та 8 нед післяпологової відпустки, а потім додатково могла піти у неоплачуваний відпусток з угляду за дитиною ще максимум на 3 місяці.
З 1968 року неоплачувану частину відпустки продовжили до досягнення дитиною однорічного віку, а з 1982-го ввели оплачувану відпустку до річного і можливість неоплачуваної до півторарічного віку малечі. 1989 рік подарував мамам законну можливість бути вдома з крихіткою до трирічного ювілею.
Проте радянська машина намагалася встановити рамки для всіх сфер життя людини, до найінтимніших включно. Так, годувати грудьми рекомендувалося за графіком через три години і не довше 20 хвилин, перші краплі соку та крупинки м’якого сиру вводилися з місячного, а перший повноцінний прикорм — з 3–4-місячного віку. При багатьох великих підприємствах існували цілодобові ясла, де малюки перебували, доки тривала мамина зміна. Кожні три години жінка мала законний перерву на 30 хвилин, щоб погодити свого малюка.
Отже, норми проміжків між прикладаннями до грудей та їхня тривалість регулювались державою, а не справжніми потребами крихітки.
Довше трьох годин дитина перших місяців життя просто не витримає фізично, ну а менші відрізки часу були неприйнятні для робочого процесу.
Звичайно, за таких умов прикорм в іншому півріччі цілком закономірно досить швидко повністю витісняв мамине молоко. Сформувалася нова традиція, що не передбачала грудне годування після року.
Це, звичайно ж, достовірно невідомо. Ми можемо лише припускати. У тваринному світі самки млекопитаючих годують молоком своїх дитинчат, поки в них не виросте більшість молочних зубів. Це дозволяє без проблем поступово перейти на «дорослу» їжу. У людей для повноцінного жування та повного переходу на «загальний стіл» потрібно щонайменше 12–16 зубчиків (виростають до 1,5–2 років), а в ідеалі — всі 20 (з’являються до 2–2,5 років). Звичайно, тут не йдеться про виключно грудне вигодовування до такого віку, але як помічний додаток до «дорослого» раціону грудне молоко є найкращим варіантом на іншому і третьому роках життя малюка.
До того ж грудне молоко містить безліч речовин, що захищають дихальні шляхи та травний тракт дитини від інфекцій. Наприклад, розглянемо імуноглобулін А, що міститься на всіх слизових оболонках людського організму і відповідає за нейтралізацію вірусів на місці проникнення та перешкоджає прикріпленню хвороботворних бактерий. У новонароджених він майже не виробляється, до року поступово досягає 20 % рівня у дорослих і лише у 4–6-річному віці починає повноцінно захищати слизові. Так от, на першому році життя крихітки грудне молоко — єдиний джерело імуноглобуліну А, а на другому і третьому — неплоха підтримка для місцевого імунітету.
Експерти ВООЗ довели, що тривале грудне годування знижує частоту і тяжкість кишкових інфекцій у маленьких дітей, а в майбутньому перешкоджає розвитку «хвороб цивілізації»: ожиріння, діабету, бронхіальної астми, захворювань серця та судин.
Для мам у багаторічній перспективі теж є неоцінені переваги: чим довший «молочний стаж» має жінка, тим менша у неї ймовірність розвитку опухолей грудей та яєчників. При цьому враховується сумарна тривалість лактації протягом життя мами незалежно від того, скільки в ній дітей.
Я умисно не торкаюся психологічних аспектів «молочної взаємодії» мами та малюка, як комфорт, заспокоєння, полегшення засинання… Адже грудне годування — далеко не єдиний спосіб продемонструвати свою любов, підтримку і прийняття, хоча, без сумніву, дуже важливий.
Деякі люди, включаючи медичних фахівців, вважають, що після 3, 6, 10 місяців, року (потрібне підкреслити) «в молоці вже нічого корисного немає», «це вже просто звичка». Це досить поширений міф. Материнське молоко змінюється з віком дитини, підлаштовуючись під її потреби. Так, коли дитина є прикормом у достатньому кількості, щоб наїстися (зазвичай це відбувається на 8–12-му місяці життя), молока стає менше за обсягом. Воно відіграє меншу роль у забезпеченні малюка енергією та водою, але на іншому році здатне перекривати до 40 % потреби в білках та до 50 % — у жирах, причому за рахунок найкорисніших для здоров’я поліненасичених жирних кислот!
З грудним молоком після року малюк отримує до 70% витамина А, до 40% витамина В2 та кальцію. І це ще не враховуючи безлічі факторів імунної захисту та пребіотиків, що сприяють розвитку нормальної мікрофлори. У певному сенсі після року молоко перестає виконувати чисто харчову функцію. Воно все більше стає схожим на молозиво і покликане не стільки нагодувати, скільки підтримати малюка на шляху його дорослішання та дозрівання.
Прихильники психоаналізу прирівнюють смоктання груди трирічним малюком до інцесту, а послідовники теорії прив’язаності сповідують ідеї м’якого виховання, безумовної любові та прийняття. І якщо перші категорично проти спільного сну та продовження годування груддю після року, то інші ставляться до цього як до частини нормальної взаємодії батьків і дітей. Хто з них правий, довести дуже важко.
Грудне годування має виняткове значення для здоров’я малюка і мами в перші 6 місяців після пологів, дуже велике — до року і не втрачає повністю своїх позицій на іншому і третьому роках. Але його тривалість не має визначатися лише рекомендаціями експертів, а повинна враховувати всі складові процесу: стан здоров’я мами та дитини, психологічні особливості жінки, культуру, традиції, релігію, соціальні обставини. Кожна батьківщина має вирішувати цей питання для себе, зваживши всі за і проти.
Завжди цікаво, як довго кормлять грудьми представниці різних країн і народів.