-->
Уявіть: ви потрапили в тубільне плем’я, де панують інші закони та звичаї. І як би ви не були схожі зовні, для них ви все одно залишаєтеся чужинцем. Вам здаються дикими їхні звички та звичаї. А тепер скажіть, що ви відчували б, якби дізналися, що повинні залишитися в цьому племені на довгі роки? Страх? Шок? Розгубленість? Жах? Все це відчуває дитина, потрапивши до нового колективу.
«Новий клас або група в дитячому садку – це окрема держава, зі своїм усталеним зведенням негласних правил і законів», – стверджує досвідчений психолог та психотерапевт, спеціаліст сімейної та індивідуальної психотерапії Оксана Королович. І новачкові, який потрапив у новий «режим», доводиться спочатку несолодко.
А як психологи?
Нерідко батьки впевнені, що штатні психологи та вчителі/вихователі допоможуть дитині прижитися у класі/групі. І роблять величезну помилку, самоусуваючись від адаптації дитини.
Сувора реальність така: часто новачки залишаються віч-на-віч зі своїми проблемами. Шкільні психологи та вчителі звертають увагу на таку дитину лише тоді, коли вона починає себе поводити зухвало: битися з однолітками і зухвало вчителям. Але це вже занедбана стадія проблеми, коли дитина остаточно усвідомлює: вона не прижилася в колективі.
Зазвичай новачки поводяться непомітно. Наче пробують ґрунт. Не виявляють особливої активності під час уроків, обережно намагаються зблизитися коїться з іншими дітьми. І лише побачивши, що влитися в колектив не вдається, починають привертати увагу поганим поведінкою. Або залишаються в позиції «аутсайдера».
Як допомогти дитині адаптуватися
Те, наскільки швидко ваше чадо приживеться в новому оточенні, залежить насамперед від його характеру: товариськість, відкритість, дружелюбність. Ну і звичайно, від того, як налаштована дитина.
Бажаєте допомогти йому стати у колективі своїм? Уникайте таких помилок:
Єдино правильна поведінка батьків: програмувати дитину на позитивне спілкування з однолітками: “Ти швидко знайдеш собі друзів”, “Тобі обов’язково сподобаються вчителі” і т.д.
Ще кілька порад
І насамкінець головна порада: приділяйте дитині якомога більше часу. Намагайтеся частіше гуляти, знайдіть загальне хобі, відкрийте час просто поговорити. Стати не шкідливим «предком», а вірним другом. І тоді ви завжди будете в курсі його проблем. Отже, зможете вчасно допомогти.