-->
Я хотіла поговорити на тему, за якою багато запитів зараз. Дитина далеко від батька. Сумує, але відмовляється від контакту, або сильно засмучується під час розмови. Що нам важливо пам’ятати?
І нам, і самому батькові важливо частіше повторювати: твоєму батьку (мені) так шкода, що він (я) зараз не з тобою. Якби міг, кожну хвилину був би поруч. Ти для нас найважливішим у житті.
Якщо дитина з мамою в іншому місті чи країні — Батько (Я) не поруч — не тому, що так вирішив і покинув тобі, а тому, що він не може покинути країну.
Якщо батько не може зателефонувати, написати – дитину важливо попередити.
Якщо кожного разу дитина при очікуванні близькості і недосяжності її відчуває біль — вона відмовлятиметься від неї. Відсторонюватиметься від контакту. Уникати розмов про батька.
Можна запитати — а що б ти хотів розповісти татові?
Важливо створювати нові ритуалі близькості — можливо слова при вітанні та прощанні, можливо, тато зможе перед сном читати маленьку казку чи просто сказати «цілу».
І намагатись переключити її увагу на майбутнє — а що ти робитимеш після нашої розмови? (Допоможіть дитині сформувати плани). І сказати, коли ви зможете точно вийти на контакт.
Я так бажаю, щоб усі вже були разом. Святкували Перемогу! І обіймалися досхочу. Так обов’язково буде.