-->
На той момент я вже відмовилася від двох пропозицій, одна з яких була стати керуючої київського офісу одеської фірми з окладом 20 000 грн. + Бонуси … Пропозиція виглядала цілком апетитно, але як кажуть: «пропоновано не в той час і не в тому місці»))).
Після представленого мене аж струмом шарахнуло! Я зібралася з думками і спробувала собі відповісти чесно лише на 2 питання:
Відповідь була очевидною. Робота ніколи не буде тебе цінувати, любити і дорожити тобою так, як твоя дитина. Навіть, якщо твоїй дитині вже 40-50-60 років
… Робота не дає гарантій бути з тобою до кінця твого життя і вже точно не скаже «дякую, що ти в мене є» навіть витратити на неї всі свої сили та час. Вона не буде піклуватися про тебе, коли ти вийдеш на пенсію і точно не дасть тобі того сенсу в житті, який дають діти.
Відповідь знову таки очевидна. Я знаю людей, які володіють своїм бізнесом, люблять і вирощують його як ще одну «дитину». Лише в цьому випадку і певних особистих обставин (самотня мама, наприклад,) я бачу виняток! Але навіть тут, потрібно навчитися правильно розбещувати акценти та пріоритети.
І хоч 1000 статей буде написано на тему: «жінка повинна працювати», або «декрет вбиває жіночність», я переконана у зворотному, немає нічого важливішого за сім’ю, дітей та особистого майбутнього, яке до речі, на пряму від перших двох і залежить!
Пс. Наступного дня я набрала менеджера з підбору персоналу компанії «Coca-Cola» і з вдячністю відмовилася від їхньої пропозиції. Через 4 роки – ні краплі не шкодую!