Сайт Моя дитина запускає новий проект: блог про виховання та психологію дітей

Як мамі зрозуміти свого малюка, як допомогти йому увійти у великий світ і не загубитися у ньому. Як не збожеволіти в декреті і не розчинитися в дітях. Живі емоції та досвід сучасної мами, яка не просто живе та виконує свій «материнський обов’язок», а намагається відчути кайф від цього (і їй це майже завжди вдається!) тепер на нашому сайті! Надихайтеся! Народжуйте та ростіть дітей із задоволенням!

Instagram

Сайт «Моя дитина» починає новий проект — блог про психологію, виховання та розвиток дітей до року і старше, з якого ви зможете дізнатися, як поводитися з найменшим, нещодавно народженим малюком, подружити братів і сестер між собою, допомогти дитині у важкі періоди вікових криз та багато іншого. Своїм професійним та особистим досвідом щасливого материнства та вагітності поділиться перинатальний психолог, блогер та мама двох діток, яка скоро народить третю дитину, Олена Флюнт.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чого більше у материнстві: плюсів чи мінусів? Відповідає психолог

Олена Флюнт: коротко про себе

Мене завжди бентежило прохання «Розкажіть трохи про себе». Ее, трохи це скільки? Про себе як про людину чи доречні лише мої кар’єрні навички?

Мене звати Олена. Я на порозі тридцятиліття, але ще відношу себе до двадцятирічного. За моєю спиною сім років метання та стрибання в психологічній науці, починалося все з університетської лави, хоча ні, почалося все, як завжди, з дідуся Фрейда. Але мене чомусь завело до гештальту, далі до сімейної, і вже з появою дітей я прийшла до перинатальної психології — я допомагаю людям зробити початок батьківства приємним.

Ах так, мало не забула сказати найважливіше – у мене є власні діти. Два з половиною — хлопчик, дівчинка та один невідомий живе поки що в мені. Вже майже п’ять років я перебуваю в перманентному стані вагітності та годівлі, крокую з декрету до декрету. І повірте, за ці п’ять років я дізналася про материнство і пройшла еволюцію від нетерплячої овуляшки до досвідченої мами. У мене виробився стійкий, але здоровий материнський пофігізм, що значно полегшує життя, інакше я просто збожеволіла б.

Я не вважаю, що діти мій сенс життя, але поки вони ще нерозумні монстри, то заповнюють собою весь мій простір і навіть більше. Розумієте, я ніколи не буває одна, ніколи. Навіть у туалеті – як тільки старший припиняє всюди ходити за мною хвостиком, молодший починає штовхатися в животі, а це не слабкий такий ефект присутності. Але якимось дивом діти дозволяють мені залишатися собою і не губитися в пелюшках і какашках.

Про це і будуть мої подальші замітки — про будні багатомами, як бути не просто мамою, а особистістю, і як при цьому не рушити мізками. Таких як я тисячі та мільйони, всі ми біжимо вічний марафон з гордою наклейкою «мати» на спині, тому впевнена — ми з вами потоваришуємо)

Фото: instagram/lenaflyunt

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Дитина не хоче вчитися: практичні поради психолога
Як перестати заздрити та стати щасливою