Розповідь про пологи з черговою бригадою та відгук про 7 пологовий будинок від мами трьох

Багатодітна мама відверто розповіла сайту moirebenok.ua про свої треті пологи у 7 пологовому будинку (перинатальному центрі) міста Києва. Про вартість, умови, відношення медичного персоналу і перший досвід пологів з черговою бригадою. Справа була у березні 2017! Сподіваємось, що ця історія буде корисною для вас.

Джерело: instagram @bagrovka

У свої тридцять із хвостиком я тричі мама. Бачила я багато за ці три вагітності. Щоразу, наближаючись до ПДР, хотілося впасти в анабіоз від хвилювання. Хоч і пологи були договірні, лікарні пристойні. Все одно в глибині душі щось нервово побрязкувало.

Катерина Багрова

@bagrovka блогер, жена и счастливая мама троих

Передісторія

Перші пологи – екстрене кесареве, тазове. Покромсали. За підсумками все начебто добре, але могло б бути й краще. Не без нюансів скажемо так. З лікарем розлучилися прохолодно, часто зустрічалися через проблемний шв.

Другі пологи – природні. Супер лікарня, супер лікар, все супер, але дитину майже впіймали на підлозі. І те, завдяки моїй цікавості та швидкій реакції чоловіка. Ми взагалі випадково виявили дитину, що наполовину стирчить у цьому світі. Зі швидкістю звуку прибіг персонал, закинув мене на пологове крісло і відразу ж моє середнє дитинча опинилося на животі зовні.

Кожні пологи були договірними, обдуманими. Жодного екстриму з черговою бригадою. Що ви цей ризик не для мене. Але аналізуючи свої обидва рази, випадки зі знайомими, вивчаючи питання договірних і дорогих пологів, був зроблений висновок: жодні гроші не дадуть гарантій на благополучний результат. Пологи – це ризик. Як і що піде, одному Богові відомо. А якщо так, то навіщо платити більше?! Саме так я думала, вирішивши народжувати втретє. Народжувати без домовленості стало нав’язливою ідеєю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розповідь про пологи та реальний відгук про 2 пологовий будинок Києва від двічі мами

♥♥♥

Перед Новим роком ми переїхали з периферії до Києва. Нічого не знаючи про пологові будинки та лікарів місцевих, я, звичайно ж, пішла катувати Google. Начитавшись, домовившись сама з собою, визначила для себе 2 пологові будинки: залізничний та перинатальний центр, колишній 7-й пологовий будинок.

Пізніше з’ясувалося, що залізничний пологовий будинок не оснащений реанімацією, що бажані мною природні пологи після кесарева місцеві лікарі не хотіли б приймати з якихось дивних причин. Одна з яких саме відсутність того, хто б за мене взявся, тобто тактовно дали зрозуміти, що шуруйте, шановна, домовляйтеся, оплачуйте зовсім не скоромного розміру страховку та ще якісь тисячі лікареві, і ось тоді ми вам може бути підпишемо обмінну картки.

Джерело: instagram @bagrovka

♥♥♥

Але квитанцію на сплату страховки ніхто не дав без домовленості з лікарем. Хитренькі. Загалом, не довго сумував, подумавши, що не доля, вирішила здатися в 7 з неофіційними розцінками в тисячах умовних одиниць.

Я немісцева. Дуже недоречна. Сам же пологовий будинок славиться своїми зоряними породіллями. У дні підписання обмінок там відбувається справжній аншлаг, десятки глибоко вагітних товпляться у вузькому коридорі на 1 поверсі. Усі хочуть народжувати тут, але як пройти жорсткий кастинг без блату та дзвінка згори? А все виявилося набагато прозаїчніше.

Для того, щоб народити в перинатальному центрі мені знадобилася обмінка, з якою я спостерігаюся в Києві (я перевелася вже на той час), флюорографія чоловіка або, у разі його відсутності, флюорографія будь-якого іншого члена сім’ї, бажано, але не обов’язково донор (довідка зі станції переливання крові) та 1500 або 2500 гривень (від чого залежить сума вже не згадаю, дані березневі).

Мені видали квитанцію прямо там же, в кабінеті, там же стався розрахунок, там же вклеїли мені талон в обмін і вуаля!! Приходьте до нас народжувати, як закортить. Без цього папірця швидка повезе до того пологового будинку, до якого має відношення ЖК.

♥♥♥

З першого разу мені не вдалося підписати карту, флюорографії чоловіка у мене не було. Очі кота зі Шрека теж не розжалобили тітоньок, обіцянкам донести не повірили. Довелося робити та приходити ще раз. Ті, хто не пройшов перший відбірковий тур, у другий і наступні мають пільги (так, були й такі, які вже тричі безрезультатно билися лобом у білі двері), заходять без черги (вірніше, у них своя черга з колишніх і несолоно хлібаних).

Тому лайфхак на майбутнє — з першого разу не пощастило, у другий, розсовуючи всіх першопрохідців ліктями, прагнете дверей перших на законних підставах☝. Ах да! Паспорт не забудьте. До речі, раніше 37 тижнів робити там нічого. Відправлять додому.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Незвичайне почуття. Мої перші пологи: відверта розповідь багатодітної мами

Джерело: instagram @bagrovka

З перепусткою в кишені я пішла чекати планової госпіталізації. Так як у мене був рубець на матці після перших пологів, навіть втретє потрібно було здаватися 38 тижнів. Я не поспішала. Прийшла добровільно вже майже 39 тижнів. Мене оформили так само, як і всіх інших, єдине, наді мною не стояв шуліка лікар.

Зареєстрували, відправили до палати на 4 поверх. Там дівчатка з поста оформили, всі розповіли про порядки у відділенні, видали ключ від дверей, про себе нагадували лише коли був час міряти тиск. Завжди вони були у зоні доступу, завжди милі, завжди привітні. Ставлення до мене було таке саме, як і до всіх інших глибоко вагітних.

♥♥♥

Наметовий лікар. Назвемо його Абевегедейкін. Відгуки про нього різні, але переважно добрі. За цінами він не з бюджетних. Особливо не любив, але на запитання відповідав. Не розжовував, звичайно, але свою роботу робив. На етапі ДО пологів зарекомендував себе нормально сказати нічого поганого не можу про нього.

Джерело: instagram @bagrovka

Обстановка на поверсі дружня. Вхід на поверх зачинено. На палату видається ключ від дверей. Бокси двокімнатні, двомісні палати. Санвузол загальний на 4 особи. У палаті є умивальник, тумбочки приліжкові. Ліжка зручні, але з моїми 176 см було важко вміститися в довжину, а в цілому матраци хороші, комфортні.

Ремонт нормальний, санвузли чисті. На кухні є холодильник, мікрохвильова піч, плитка, чайник, столи, стільці. Їжа звичайна столівська. Я 1 раз спробувала та не вразилася. Гречку переварену абияк уживала, а котлета була ну дуже ганебна. Не змогла здолати. Віддала вусатим-смугастим. Вони з кривою мордою, але вжили, не погребували. Більше не об’їдала народ.

День пологів

Дата була призначена. Абевегедейкін зайшов повідомити, що якщо я нічия, то і оперувати мене будуть інтерни. Хороших, каже, розібрали. Ти шоста за сьогодні, хто тобі дістанеться – не знаю. Проситиму, щоб мене поставили на твою операцію, навіщо тобі інтерни?! Ну гаразд, я кивнула (до речі, це була доба його чергування).

Список на пологи: клізма, бинти еластичні на ноги, тому що планувалося кесарів через черговий тазовий. У пологовий зал – 5 одноразових пелюшок, одяг дитині (шапка, шкарпетки, чоловічок, 2 підгузки, 2 пелюшки, краплі в очі). УСЕ!! Більше від мене нічого не знадобилося. Катетер у руку, антибіотики, крапельниця перед пологами – все за рахунок закладу. Це було так незвично. Зазвичай дають список і ти наймаєш вантажівку, щоб довезти призначене. А тут так без нічого. Фантастика!

пологи

Після всіх процедур своїми ножицями мумії я потопала в операційну, де вже мене чекали. Ніякої світової радості від моєї присутності я не побачила, все сухо і стрімко. До мене підійшов анестезіолог (зав. відділенням) і два його інтерни, спільними зусиллями зробили епідуральну анестезію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розповідь про пологи та відгук про пологовий будинок на Червоному Хуторі від Ганни – мами Давида

Джерело: instagram @bagrovka

♥♥♥

Зауважу, це мій 3 досвід епідуралки та найкращий. Хоча другий був теж добрий, бо там були природні пологи. Щось так відчувалося. На цей раз я не відчувала НІЧОГО. Найприємніші дівчата-помічники головного, сам він такий люб’язний чоловік. Свою роботу зробили на п’ять.

Прооперували мене, народилася дочка, її задом до моїх лани приклали, провели з нею покладені заходи. Після віддали законному татові, який знаходився в сусідній кімнаті з оголеними грудьми, готовою прийняти нову дитину для знайомства, зігрівання, обміну бацилами. А мене взялися латати і штопати.

Абевегедейкин робив це разом з дівчиною інтерном, яка, як мені здалося, була викликана спеціально на мою операцію. Все пройшло швидко, гладко, професійно.

Через 30 хвилин після початку операції мене вже поставили на каталку та перевезли до реанімації. Мила жінка педіатр не залишала мені шансу щось робити самій. Найдужче ставлення. Санітарка теж більш ніж дбайлива. Поралася зі мною, як з донькою рідною. Всю ніч до мене приходили, цікавилися, тихенько відчиняли двері, пошепки питали, чи можна зайти. Хвалили та захоплювалися моїми поривами до самостійності. При цьому я нікому нічого не платила та не обіцяла. Тобто люди так ставилися просто тому, що вони не байдужі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Договірні пологи або чергова бригада: плюси та мінуси

♥♥♥

А потім сталася зміна. І ніби я потрапила до іншої реальності. Безтактні тітки, пирхаючи, влітали в палату, безжально й різко вмикали світло, змушуючи нас із дитиною заїкатися від несподіванки та переляку. З цією зміною вже ніяких сентиментів не було. Жеманне, з легким нервовим тремтінням, спілкування. У післяродове на каталці везли так, як моя бабуся не возила навіть картоплю у возі. Якось ніжніше вона з нею поводилася. По всіх порогах не соромлячись і не пригальмовуючи, вони котили, бацали і трусили мій свіжий рубець. Після кесарева ця зубодробна дорога — ще випробування.

У післяпологовому місці не було. Нас із Новенькою розмістили у відділенні гінекології на 3 поверсі. Все б нічого, але там люди не мають досвіду роботи з новонародженими і, коли в мене дитина захлинулась і перестала дихати і почала синіти, чоловік, що вилетів у коридор, напевно, з хвилину-дві рвав горло в безуспішних спробах дозватись хоч кого-небудь. На посаді нікого не було. Втім, на тому поверсі завжди з персоналом не густо. Поки він знайшов у якійсь підсобці санітарку, поки вона викликала когось із відділення новонароджених, поки вони спустилися до нас із сьомого поверху на третій…

Джерело: instagram @bagrovka

♥♥♥

Загалом, дякувати Богу, я вже практично спецназівець і сама знаю що потрібно робити в такому разі. Але якби на моєму місці була недосвідчена мати, нервовий зрив їй був би забезпечений, як мінімум. Коли чоловік почав висловлювати невдоволення з приводу відсутності медсестер на посту і взагалі в зоні досяжності (зауважимо, це відділення гінекології, де явно не курортники лежать і може статися будь-яке), одна з них почала в моїй палаті навіть не хамити, а кричати і, закінчила свій монолог фразою: “Ми тут взагалі не повинні за вашими дітьми стежити, от ідіть у дитяче, там пред’являйте”.

Ну як би ми не пропонуємо стежити за дітьми. І сюди прийшли не самі. Тут опинилися через відсутність місць у післяпологовому відділенні. Проте ВИ МЕДИКИ! І маємо бути в зоні доступності, щоб надати першу допомогу! Ну та гаразд. Тричі мати налякати не просто. Плавали, багато знаємо. А ось здивувати таки вийшло.

♥♥♥

У перинатальному центрі, якщо ти нічий пацієнт (а я була якраз із таких), то після пологів до тебе нікому немає діла. Ось настільки, що навіть на елементарне питання про шви та терміни їх зняття, ніхто не відповідає, посилаючись на «питайте свого лікаря».

А якщо лікаря немає? Якщо сьогодні ваше чергування і ви мій лікар зараз, то як бути??! І тут лікарі (а їх було аж 4 різні за 4 дні) знизують плечима і йдуть безмовно в нікуди. А якщо й кажуть, то все різне: один рекомендує мити шов водою, другий — протирати календулою, третій — взагалі нічого не робити, четвертий пішов далі, він зійшов і навіть зазирнув під пов’язку, а потім зняв її і демонстративно мовчки кинув на підлогу. ліжка. На що я розраховував так і не зрозуміла.

Джерело: instagram @bagrovka

Але підняти її я не могла фізично, а санітарка криво подивилася, вирішивши, що я справжнє хамло, раз так роблю. До речі, про санітарки. На 3 поверсі прибирання – це щось. У туалеті виносили сміття за 4 дні 1,5 рази, коли вже все лежало навколо. У палаті мили 1 раз за всі дні. Тоді як на четвертому нас закатували тітоньки зі швабрами. Людський фактор!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Безкоштовні пологи в Україні з 2019 року: нова поправка до законопроекту

♥♥♥

Гаразд, повернемося до головного. Про всі, супутні пологи моментах ніхто жодного разу не поцікавився. Жодних заглядань та демонстрацій засобів гігієни для контролю. Жодних питань. Жодних відповідей. Нічого. За фактом маємо: новонароджену дитину, матір, яка в цілковитому невіданні про те, як має бути і що з нею відбувається. Де норма, а де ні. І добре коли ти тричі пройшов це бойове хрещення. Все знаєш.

Дитячі медсестри також через одну на місці. Одна дівчинка дуже розумна була, 100 разів забігала, заспокоювала, на позитиві і видно, що дітей любить. Друга була як не від цього світу. Прийшла з терезами, зважити забула. Так і пішла. Педіатри також не без чудинки. Або з амбре з «Червоної Москви», з перстнями, ланцюгами, або злі як Цербери, або зоряні як Звєрєв. Щодо пупкової рани теж єдиної думки не мають. А одна взагалі відчебучила, почавши розповідати мені, що дитина в ліжку матері це негігієнічно. Це в день виписки. Вибачте, а вдома мені його у барокамері тримати треба буде?

♥♥♥

Загалом, увагою персоналу, турботою та настановами балована я не була. Навіть перед випискою дитини одягала я самостійно, медсестра прийшла по дзвінку, коли вже ми хвилин 20 стояли одягнені та вперті в коридорі. Її завдання офіційно винести дитину. А то мало, хто ми такі. А вона – обличчя довірене.

Джерело: instagram @bagrovka

Винесла і стоїть, чекає. Тут налетіли сороки з кімнати виписки (у нас не була урочиста) і почала нам рекомендувати віддячити персонал (ту саму тітоньку, якій за регламентом велено спускати дитину). Та стоїть, чекає. А чого чекає? За що дякувати? Я її бачу вперше і лише 3 поверхи, як знаю її. Мені нема за що їй кланятися. Хто був милий, люб’язний, хто справді щось робив без кривого обличчя, тим ми віддячили. А всі інші до чого? Пішли ми з пропаленими дірками у спині)).

♥♥♥

І трохи про Абевегедейкіна. Йому після операції теж сказали «Спасибі» деякою кількістю купюр, що гріють душу. Не густо, але на хліб і олії вистачить. Але, мабуть, цього було недостатньо для того, щоб хоч би коротко мені повідомити про подальші дії зі швом. Зайшов він до мене на 1,5 секунд під час ранкового обходу наступного дня (ще в реанімації), помацав, сказав, що все добре і був такий. Коли знімати шви, чи взагалі знімати, де це робити, куди податися у разі виникнення проблем і питань — цього я не знала, жодних тобі «якщо що — бігом сюди чи дзвони» не було.

Не було взагалі НІ-ЧОГО. Добре, що дівчинка-сусідка поділилася контактами свого лікаря, і він мене консультував і навіть ще приймав 2 рази після виписки, оскільки виникли деякі проблеми. І вдячність він не взяв жодного разу! Сказав, що за колег прикро, тому нічого не треба, аби живі та здорові були. Ах, так, виписали мене без огляду, без УЗД. Випхали і до побачення. Хоча я напрошувалася, сказали, що не треба.

Шви знімали практично у коридорі на санпропускнику. Я вся така лежу напівгола, повз бігають злякані майже матері зі своїми чоловіками та вузликами пологових будинків. Жодних секретів для сторонніх. Справжнє надбання громадськості. Шви зняли, обробити забули. Якось так.

Джерело: instagram @bagrovka

Підсумки

• Пологи в ПЦ мені обійшлися в 1500 гривень + особиста «подяка» Абевегедейкіну (але з таким ставленням і це було зайвим) + чудовим двом жінкам із реанімації + бинти компресійні та якісь дрібниці у пологовий зал.
• Ставлення до нічийної людини в дородовому таке ж, як і до всіх інших, захищених дорогим крилом договірного лікаря.
• Сама операція пройшла чудово, анестезія чудова, дитина здорова, я теж.
• Ніхто в ПЦ не стоїть із протягнутою рукою, ніхто не натякає на те, щоби позолотили, всі препарати виключно лікарняні.
• Персонал на третьому поверсі потребує хорошої прочухана, на 4 навпаки! Там дівчата – розумники.
• Лікарям би менше жадібності, більше участі, дивишся, і самостійно хотілося б віддати 700-1500 $ за пологи (саме такий порядок «подяк» в ПЦ).
• Палати хороші, санвузли після ремонту, єдине, були перебої з гарячою водою і купатися у березні у воді кімнатної температури не дуже комфортно.
• Та й персонал. Скажу ще раз: людський фактор – він є скрізь. Є як і медики з великої літери, так і медики на заробітках, якість спілкування яких дуже монетизована. Але чи варто їхню увагу так дорого?! І з чого раптом такі розцінки (адже не за офіційним прайсом). І найцікавіше, що домовися я з Абевегедейкіним заздалегідь, то довелося б віддавати десятки тисяч за те, що він і так зробив за боргом служби в той день просто так (решта нашої особистої ініціативи). То навіщо платити більше? А купувати турботу… Ну це особиста справа кожного.

Народивши втретє, так би мовити, з черговою бригадою, я зрозуміла одне – від долі не втечеш! І гарантію на благополучний результат не дасть жодної суми. Все буде так, як повинно бути. Пройшла б я цей шлях ще раз? Так! І лише так. Чи рекомендую комусь робити так само? Ні! Неблагородна ця справа поради роздавати. Кожному своє на роді написано. Загалом враження про пологовий будинок позитивне. Ну а люди… такі ж, як і скрізь. Найрізноманітніші. А народжувати у ПЦ бюджетно можна та треба.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Що мають зробити лікарі відразу після народження дитини: розповідь акушера
3 вправи для відновлення після пологів, які можна робити з перших днів