-->
Продовження історії про переїзд до Америки, про нове життя у новій країні, про нові стосунки… у блозі української мами.
Продовження лав-сторі, початок ТУТ!
♥♥♥
Я не знаю, як так вийшло, але я дуже швидко зрозуміла, що цей чоловік має бути присутнім у моєму житті. Ми спілкувалися з Джастіном щодня, і щодня мене тягло все більше і більше. Чого таїти, вже через три тижні після першого «привітання» я мчала з червоною папкою до нотаріуса, щоб вирішити і виключити найбільшу, на той момент проблему для нас: дозвіл біологічного батька на вивезення дитини за кордон.
Починали, як нам здавалося тоді, із найбільшої складності. «З глузду з’їхала!» – скажете?! А ось і ні! На той момент логіка була приглушена, мене вів внутрішній голос. У мене неймовірно розвинена інтуїція, я завжди слухаю і чую свою інтуїцію, тому просто пішла на її поклик.
♥♥♥
Я ЗНАЛА, Що у нас все вийде і все буде гаразд. Ми переписувалися з Джастіном у Мессенджері, включали відеочати, впізнавали одне одного. Це, мабуть, один плюс знайомства онлайн та стосунків на відстані: спілкування відбувається набагато глибше та частіше, ніж, якби люди зустрілися на одній території.
Завжди хочеться дізнатися про свого потенційного партнера якнайбільше. Ми з ним завжди були на зв’язку. Зелений кружечок на наших аватарках світився цілодобово. Я чекала до 5 вечора, поки він прокинеться і потім засиджувалась до 2-3 ночі, щоб поговорити, у його вечір. Але всі ці моменти здавались дрібницями! В один із вечорів у відеочаті, місяця через 1,5 я зрозуміла, що остаточно закохалася і цей блакитноокий чоловік саме той, кого я бачу поряд із собою та Анхелем.
♥♥♥
Він був неймовірно уважним та дбайливим. Джастін завжди був поруч, завжди підтримував і його арсенал втіх для мене був просто невичерпним!! У зв’язку з роботою він не міг приїхати раніше ніж через 3,5 місяці після знайомства. Ми обоє дуже чекали цього і коли цей момент настав — були щасливі шалено. Але незабаром йому довелося виїхати і залишити на мене чекати. Правда вже у статусі нареченої)
Відразу після приїзду до Штатів мій наречений розпочав процес оформлення візи для мене та Анхеля. Це були найскладніші та стресові 9 місяців у моєму житті, правда! Коли щодня мешкаєш в очікуванні хороших новин, коли не можеш зупинити потік негативних думок із серії: а що якщо? Коли час зрадливо розтягується немов гума.
Але в березні 2018 року наше очікування, нарешті, закінчилося. Я вибігла з американського посольства зі схваленою візою, після інтерв’ю, якого боялася так, ніби це був найважливіший момент у моєму житті. Почасти, мабуть, так і є. Я співала! Я йшла тим ранковим морозним днем і співала, посміхалася всім довкола, все було як у тумані! Відразу написала Джастіну, який одним оком спав, а іншим чекав новин у телефоні. Він не міг повірити, що все так швидко та вдало минуло. Вже через 5 днів після схвалення візи він прилетів зі своїм сином забирати нас з Анхелем до Америки.