-->
Сядеш, буває, блог писати і такий у вступі – коли ще читати книжки з пригодами, як не під час канікул? Насправді, хоч коли! Просто на канікулах часу справді більше, хоч не кожен цей час витрачає на читання, адже й своїх пригод вистачає.
Загалом, так співпало, що в мене є пара прикладів таких книжок саме під час канікул.
Перша – від справжнього класика української дитячої літератури Володимира Рутківського. Називається «Бухтик із тихого затону». У якомусь лісовому санаторії (а не в якомусь там піонерському таборі) хлопці готують виставу. А заодно знайомляться зі справжніми казковими (як сказав, а!) героями – водяним, русалками та винахідливим синком водяного Бухтиком. Ну, і починаються більш-менш веселі та забавні пригоди, що закінчилися міцною дружбою реальних та казкових персонажів. Написано все міцно і добре, як і має бути у класика. Така добра славна казка, яку деякі батьки могли прочитати ще у своєму дитинстві у старій редакції. У новій же вона з’явилася у 2012 році у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», і з того часу нормально перевидається.
Крім того, “Бухтик” є першою частиною казкової трилогії. Інші дві нещодавно були перевидані у «Видавництві Старого Льва». Це «Гості на метлі» та «Щирик зі Змієвої гори».
А ось представник нового покоління дитячої літератури та активний пропагандист сучасної фантастики (сам же письменником-фантастом і є) Володимир Арєнєв та його книжка «Відчайдушний Трус», що вийшла у тому ж «Видавництві Старого Льва». І тут треба сказати, що Вова, якого я маю право так називати, тому що ми дружимо сто років в обід і навіть разом написали одну книжку і все ніяк не напишемо другу, третю і так далі, так ось, Вова в одній цій невеликій книжці пройшовся жанрами на фантастичному танку. Зі звичайної такої реальності він занурює читача в казковий сон, проте не дає звикнути до казки і заснути, знову викидає вас у реальність трошки сумну, з біженцями та відтиснутим у нас Кримом.
Але і на цьому не зупиняється, тому що наступна частина книжки справжнісінька фантастика – головний герой Данько подорожує машиною часу, і в цій подорожі натикається на такий собі урок моралі, від якого волосся дибки стало б особисто у мене, але як відомо, я лис. Закінчується книга передноворічної історією, в якій делікатно і зворушливо описано зіткнення традицій, що закінчилося все ж таки добре, як це і належить у новорічні свята.
Знаючи, з якою швидкістю та в яких кількостях Вова пише, можу сміливо стверджувати, що ще трохи і він також стане класиком. Це я жартую. Стане добрим класиком. Це вже серйозно. Цікаво, що з його книгами можна буквально виростати, тому що в запасі у нього є книжки для молодших школярів, кілька серйозних міцних речей для підлітків, ну і для дорослих написав він теж чимало. Так що готуйте до Вова ваших діток з малих років. І починайте з «Боягуза».
Купити мої книжки можна ТУТ!