-->
Клятий карантин сильно підкосив книжкову індустрію. Гроші люди намагаються витрачати на предмети першої необхідності, до яких книги, на жаль, не увійшли. Замість того, щоб купувати дітям нові книжки, батьки почали читати та перечитувати ті, що були куплені раніше. Загалом, прибл. Ось вам кілька книжок, виданих прямо зараз.
Почну з дуже незвичайної книжки шведської письменниці Барбру Ліндгрен (Не родичка). Називається вона «Лоранґа». Дві абсолютно абсурдні повісті про шалену трійцю Лорангу, Масаріна та Д’Артаньяна, яка живе в дуже дивній обстановці. У купі сміття за будинком у них живе жирафа, у курнику – кілька сов, на дні басейну стоїть затоплений автомобіль, в кабіні якого плавають щуки і тріска.
Лоранга любить грати на гітарі якусь попсу, а його батько і дідусь Масаріна періодично робить вигляд, що страждає на деменцію – ніколи не знаєш, за кого він себе сьогодні видасть, чи впізнає сина та онука. Пригоди трійці повністю відповідають шаленій обстановці. Обидві повісті опубліковані наприкінці 60-х – початку 70-х.
І сама Астрід Ліндгрен говорила, що не може уявити своє життя без цих трьох. Барбру, до речі, нагороджена двома нагородами, пов’язаними з ім’ям старшої колеги – видавничою премією Астрід Ліндгрен та премією пам’яті Астрід Ліндгрен. Українською книжка видана у «Видавництві Жупанського» у перекладі невтомної Галини Кирпи.
А ось невелика книжка, видана у рамках проекту благодійного PJ Library («Піжамна бібліотека» – єврейські історії та казки для дітей). «Ой, фу і що?» авторства Кері Фейган весела історія про занудних родичів, єдиною реакцією яких на будь-що є ці самі три вигуки, винесені в заголовок. Книга, як то кажуть, на один вечір. Саме для читання перед сном. Дитина засне у відмінному настрої.
Джерело: youtube, автор: Дитяча програма Хесед. Харків
В рамках цього ж проекту випущено і книжку поезій Григорія Фальковича «Шалахмонесі». Що б не писав Фалькович, виходить у нього це весело і невимушено.
Ось невеликий приклад:
Сама собі киця
Я живу в єврейському домі
Всі міцвот мені відомі,
А від наша кіцька Рута
Чи не дотримує кашрута.
І вночі, як дім засне,
Їсти молочне та м’ясне.
На мою думку, чудово.
Ну, і наостанок ще й ще раз рекомендую до прочитання книги норвезької письменниці Марії Парр, чудово перевидані видавництвом харківським видавництвом «Крокус» (ще під маркою «Чітаріума») – «Вафельне серце» и «Воротар і море».
Найближчим часом готується до видання третя книжка Марії – «Тоня Гліммердал». Усі три у перекладі згаданої вище Галини Кирпи. І всі три просто необхідно придбати, якщо ви ще ні, для домашньої бібліотеки. Книжки, які ви точно перечитуватимете не один раз. Повірте на слово.
Купити мої книжки можна ТУТ!