Відгук про 5 пологовий будинок: мої екстремальні пологи зі щасливим фіналом

Розповідь про пологи у 5 пологовому будинку Києва. Історія появи на світ маленької принцеси Єви у листопаді 2017 року. Умови, вартість, ставлення медичного персоналу, все в найдрібніших деталях та подробицях!

Галина Смагло

Так ось вперше я опинилася там, ще не володіючи всіма цими деталями, на третьому місяці вагітності з питанням збереження її. Доктор Ольга Казимирівна виявила з одного боку увагу, з іншого — адекватне ставлення, без суєти та (що для мене головний показник) зайвих призначень. Це мені дуже імпонує. У процесі вагітності я спостерігалася у жіночій консультації за місцем проживання, а сюди зверталася в окремих випадках – перестрахуватися на УЗД.

На 35-му тижні віднесла до адміністрації підписати обмінну картку, і легко отримала її зі штампом пологового будинку №5. Хоча мені казали, що там можна народжувати лише за контрактом, виявилося, ні. Можна за свідченнями – ось як я абсолютно безкоштовно. Скажу наперед – даремно я не вникла, що таке контракт і які його переваги. Але все йде як слід, досвід — ціна ухвалених рішень.

Усі строго, відвідувачів не пускають. Отримати передачу можна, спустившись перший поверх. Час, призначений для прогулянки – з 15 до 19 години. Чекаю його з нетерпінням, списком того, що купити та з картою парків, які є поблизу! Загалом це вражаюче — не можна вийти, і купити теж на території ніде.

Всі двері у відділенні скляні та повністю переглядаються. Іноді це конфузит, наприклад, коли потрібно переодягтися. Білизна поміняти. Тому я перестала гнути своє розуміння зручності та купила халат. Він хоч і замало для живота виявився, але простіше накинути, ніж щоразу одягати штани.

пологи

Вагітність моя пройшла легко і радісно, ​​мені дуже подобалося і не хотілося поспішати туди, де невідомо, боляче, страшно і все круто зміниться. З таким настроєм я дійшла до 40-го тижня, коли вже не тільки в поліклініці перелякалися, а й мій передовий лікар повторив їхні думки: «Ніхто не вірив, що ви взагалі виносите цю вагітність. Згадайте, відшарування, старіння плаценти, ваші подорожі… Але тепер уже є небезпека переносити. Треба народжувати.

Не сказати, що я зрозуміла, що означає – народжуємо сьогодні. Три дні і три ночі в передпологовому відділенні дали мені досвід не лише спілкування, а й спостереження за тими, хто народжує. Як вони лазять по стіні по половині доби, мучаться, не можуть зрозуміти, чи це справжні сутички, ніхто їх не підтримає: чоловіка ще не допускають (а вдома від нього була б саме в цей час величезна користь), подружки навколо самі на зносі, а лікар іноді подивиться – і пропонує продовжувати.

Через годину, коли я збиралася на прогулянку, біль унизу живота розігралася, додалася слабкість, і нікуди йти я не знайшла в собі сил. Впевнена була, що зі сутичками цей стан нічого спільного не має — не можу побачити періодичності. Добре згадався мій стан при місячних у перші роки п’ятнадцять — боляче до непритомності, але ж я не слабкий, щоб пити пігулку!

Закінчилося тим, що я прийшла до тями пронизливого крику: «Ааа, вам допомогти? Тут людині погано!». Розплющивши очі, побачила три чорні краплі крові і здогадалася, що вони мої. І що я лежу на кахельній підлозі туалету. Засмутилася, що знайшла мене майбутня мама, яка вже п’ятий місяць лежить на збереженні, але нічим не змогла показати свого занепокоєння. Поки шукали мого лікаря, поруч опинилась її колега. Було дуже суєтно, люди кричали, а ця мила леді придивилася і каже — хм, це не моє, кличте Ольгу Казимирівну! Недарма вона мені з першого погляду не сподобалася — точно не таким має бути лікар… Але з іншого боку, і дякую, що не втрутилася в моє життя.

Далі все сталося стрімко. За участю мого лікаря рішення приймалися миттєво завдяки тому, що все довкола злагоджено. Мене кілька людей відвели на апарат КТГ заміряти серцебиття дитині, привели до тями нашатирем, запитали, що і як. Я відповідала типу угу. Поверталася до тями і весь час намагалася від’їхати в небуття. Все було у тумані. Відчула три потужні сплески з промежини, подумала, що кров, але дивитися не стала — не було сил засмучуватися. Кажуть, сильно впав тиск.

Мене екстрено посадили в крісло каталку, бігом довезли до ліфта, спустили з п’ятого на третій поверх до першого пологового залу (швидкість неймовірна! Суєта навколо в десятки людей). Дуже поспішали, в’їзд на поверх — відчинили одну половинку дверей і вони явно не широкі. З розбігу мене в неї протаранили, було дуже неприємно! Коли мене переодягли, я не пам’ятаю, мабуть, ще на п’ятому, на кушетці біля КТГ.

Само собою, не йшлося про еластичні бинти і тим більше підготовлені мною компресійні панчохи. Тільки флізелінова сорочка та халат на голе тіло. І як уклали на стіл, теж не пам’ятаю. Процесом у самому родзалі керували дві людини — Ольга Казимирівна та лікар у синьому, як потім визначив мій чоловік — анестезіолог. Я ж взагалі не розуміла, що до чого. Мені поставили катетер на область попереку, на шию. Постійно приводили до тями різкими командами та криками. Пам’ятаю, що було три потуги. Я дихала так, як навчилася вранці з уроків доктора Кобаса. Цікаво, що б я робила без цієї навички!

Далі Єву сповивали на столику осторонь (у полі зору). На мене накотила така ейфорія! Ольга Казимирівна шила тіло, говорила, що виходу у неї не було (я чула про розкриття 4 см?), лікар у синьому розмовляв зі мною і давав розпорядження на найближчі години та дні (не запам’ятала все одно). Чоловікові зателефонувати не дозволяли до повного закінчення процесу – прикмета така.

Оскільки мені ще дві години лежати на цьому столі, то його пустили прямо в пологовий зал, і він півтори години щасливий тримав Єву на руках. А я то поїхала на край свідомості, то ширяла в ейфоричному польоті. З цього моменту все змінило цінність. Труднощі подрібніли, біль сприймається як компенсація, а найважливішим стало те, чого ще кілька годин тому не існувало!

Галина Смагло

Гадаю, ні про яке відпульсування плаценти не йшлося, хоча мої побажання записували при вступі до передпологову. З огляду на всю ситуацію я навіть не стала уточнювати. Тепер знаю не з чуток, як важлива поряд людина, яка нагадуватиме і захищатиме інтереси породіллі. І контракт!

Все пішло дуже інакше, ніж я собі уявляла. Чоловік планував бути під час пологів і мріяв про це всю вагітність. Цього дня не взяв із собою паспорт із результатом флюорографії, але пустили і без документа — лише після всього… Але це все деталі, головне — результат. Безкінечно вдячна лікареві та всім причетним! Малятко народилася хоч і темненька скукожена, але шкіра чиста, як для дитини, що тільки народилася, — дуже ладна.

Галина Смагло

Вдячна всім причетним! І до Ольги Казимівни піду за другим.

Після викиду окситоцину мене ошалену відвезли до тримісної палати на тому ж третьому поверсі. Як прощалась із чоловіком, не пам’ятаю. Пам’ятаю, що дали дитину (ліжко вже було застелено, всі речі акуратно зібрали і перенесли з передпологового, все було на місці. А я ж не збиралася, бо не зрозуміла, що процес пологів почався). Дві дбайливі жінки допомогли розміститися і сказали, що опівночі прийдуть за мною — приймати душ. Покладено це робити через 6 годин після того, як народилася дитина.

Я нескінченно вдячна цим дамам — санітаркам, мабуть, більше не бачила їх. Дуже дбайливо і терпляче допомогли мені помитися. Похвалили одноразові сітчасті труси, які я приготувала згідно з рекомендаціями в інтернеті для великих прокладок.

Цієї ночі складно було відлучитися в туалет — не розуміла, як залишити дитину. Але світло в палаті горить всю ніч (м’яке і дуже зручне), матусі на сусідніх ліжках хоч і знесилені, але підтримують один одного.

Галина Смагло

Тут уже ті ж самі скляні двері в палатах, душовій, туалеті не справили на мене жодного враження. По архітектурі та дизайну все те ж, але дух зовсім інший!

Навпроти загальних — одномісні палати. Там є також перевальний столик, дитяче ліжечко, холодильник… Але для відвідувачів – табурет. Тож довго не вдасться побути. А палати із зручностями та диваном — на іншому поверсі.

Галина Смагло

В атріумі зі столиками не збираються групками дівчини, швидко вдаються по їжу і назад мчать у палату до малюків. Мчать… усі ходять повільно та з зусиллям. Навіть я.

Галина Смагло

У відділенні належить провести три дні, за підсумками яких дитину зважують, мамі роблю УЗД та огляд — і виписують. Нам довелося чекати цілий тиждень, вимагали годувати сумішшю на відновлення ваги. Але нічого не вийшло. Виписали під розписку вранці у понеділок нас і ще багато аналогічних випадків. Вдома і стіни та рідні допомагають, і дуже чекав на нас тато:)

Мені сподобалося у п’ятому пологовому будинку і умови, і персонал. Рекомендую його, як мінімум, розглядати.