-->
Була колись у моєму дитинстві така «Бібліотека пригод». Кожен школяр зачитувався книгами цієї серії – індіанці, ковбої, мушкетери, прибульці та інше. Ці книги, щоправда, були розраховані більше на дітей середнього шкільного віку. А що робити тим, хто молодший? Чи їм пригоди ні до чого? Ще як до чого! Ось зараз я розповім про пару-трійку дитячих книг з пригодами.
Почну з цікавої детективної серії польського письменника Мар’яна Орлоня. Якщо говорити про те, коли дитині можна починати читати детективи, то Мар’ян ніби каже нам, лукаво посміхаючись, та хоч коли! Його цикл про детектива на пенсії Амвросія Носіка і собаку, що говорить, Кубу – це нехитрі, написані простою мовою, абсолютно не криваві розслідування. Читайте їх хоч із самого дитячого садка. Я б навіть сказав, читайте їх саме в дитячому садку, тому що для дітей старшого віку детективів вже, дякувати Богу, достатньо.
Отже, перша книжка циклу називається «Остання справа детектива Носика». І, звичайно, ніяка вона не остання. Амвросій Носик насолоджується своїм безтурботним життям на пенсії, як раптом хтось викрадає музичну скриньку з майстерні місцевого годинникара пана Братика. За розслідування беруться Амвросій та Куба.
У другій книжці «Детектив Носик і викрадачі» лиходії викрадають… самого Кубу! Говорить собаку і найближчого друга детектива. Але цей нечуваний та зухвалий злочин теж буде розкритий з честю.
Нещодавно «Видавництво Старого Льова» видало і останню частину трилогії. «Як детектив Носик здивував Нові Липки» (сам я поки її не читав, але не засуджую, а навпаки – сміливо рекомендую).
Ще одна книжка пригод написана Аллою Потаповою і напевно на ній встигло вирости покоління нинішніх тат і мам, бо вперше «Молочний зуб дракона Тишки» був виданий 1985 року видавництвом «Радуга». Нині його перевидало «Година майстрів».
Двоє сучасних дітей, гуляючи по старому напівзруйнованому будинку, опиняються в темному підвалі, де несподівано знаходять дракона Тишку. Щоб його повернути додому, вони вирушають у казковий світ, де йде війна між країною данів та країною нетів. У країні дан все добре, пишним кольором цвітуть рослини, всі жителі гарні та доброзичливі. Країна нетів – агресивна войовнича та пустельна частина казкового світу. Звичайно, трійця відразу потрапляє в полон, а що буде далі – нехай ваші діти дізнаються самі. Книга дивним чином перегукується з теперішнім часом. Нети та їх тамнети – нічого не нагадує?
Ну, як же без того, щоб не написати про себе! Не пропусти зручного випадку, Юра! І я його, звичайно ж, не втрачу. «І прийшли пінгвіни…» казкова повість із трьох частин, що вийшла у харківському видавництві Vivat, написана мною давно. Перші дві її частини друкувалися у журналі «Барвінок», коли у ньому працював класик дитячої української літератури Анатолій Георгійович Костецький (уважний читач пам’ятає, що я розповідав про Костецького вже неодноразово). Книга про дружбу звичайних київських школярів із звичайними пінгвінами Антарктиди. Звичайні пригоди відбуваються землі, не льоду й у космосі.
Читайте самі, читайте з дітьми, купуйте дітям добрі книжки.
Купити мої книжки можна ТУТ!