-->
Народження дитини змінює все. Мама починає відчувати цілковиту відповідальність за свого малюка, піклується про нього. Але тільки материнський інстинкт тут не допоможе. Діти ростуть, дорослішають і все частіше ми запитуємо себе: як бути хорошою мамою своїй дитині? Адже цього ніхто не вчить.
Я ніколи не вірила в силу психологічної допомоги, думала, що це працює тільки закордоном. А у нас це робити не для кого, самі вирішимо свої проблеми. Як же не права я була! У 2014 році мені пощастило потрапити до рук чудового фахівця. А прийшла я до психолога із проблемою «я погана мама».
Синові було майже два роки і мені здавалося, що гіршої матері немає на світі! Як сильно я тоді себе за все докоряла! Якщо доводилося йти на роботу та залишати Анхеля під наглядом рідних, якщо купила щось собі, а не йому. Якщо подумала насамперед про свої потреби, а не про потреби своєї дитини — реакція була однаковою, подумки обзивала себе і ненавиділа.
Чомусь, тоді я не думала, що мені потрібно просто трішки змінити підхід, я думала, що це не зміниться і я так і залишусь зі своєю проблемою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Усвідомлене батьківство: топ-8 корисних книг про виховання дітей
Ну ось як ти справлялася з нами трьома? – Задавала сто разів на день це питання своїй мамі. На що отримувала одну відповідь: ви були не такі, ви були спокійні й слухняні!
А я все дивувалася чому ж у мене дитина неслухняна? Плаче, вередує … -«А як ви проводите час разом?» – Запитала одного разу мене психолог. -«Ну, мультики дивлюся із сином». Але, мабуть, це була не дуже хороша відповідь.
-«Мультики він і сам може подивитися, а ти з ним у щось граєш, розвиваєтесь?» Хотілося збрехати, але знала, що мене прочитають як книжку. Тому й довелося червоніти. Не займалася тоді дитиною.
Робота забирала багато сил, тільки почала напрацьовувати базу клієнтів. Собою почала займатися, підбадьорилася: книги з особистісного розвитку, цілі, спорт … загалом, займалася собою. А сина все відштовхувала. Потім зрозуміла, чому. Вважала, що він винен у тому, що мені тепер доведеться тягнути цей причіпник із собою все життя. Не було б його, я рвонула б кудись зализувати рани, часто думала я. І хоч тоді мені було соромно думати про таке, але ці думки вигризали мені мозок і не дозволяли відкритися своїй дитині і стати гарною матір’ю.
І ось, усвідомивши цю проблему, з мене впав величезний тягар. Нікому не говорила цього, а щойно відкрилася фахівцям, одразу полегшало. І я почала працювати над своїми стосунками із сином.
Я працювала з психологами і розуміла, що очі розплющувалися все ширше, я вже могла зрозуміти, звідки «ростуть ноги»! Я звинувачувала сина, але потім звинувачувала себе в тому, що звинувачувала його і так по колу. І якби в тому 2014 році мені не видався шанс знайти причину такої поведінки, я й уявити не можу, як би все зараз склалося!
Яка я була рада тоді розуміти, що все в моїх руках! Я вдавалася до психолога з радісними новинами, що всі принципи працюють! Я все перевіряла на нас. Все, що читала і що дізнавалася від фахівця. І через якийсь час я не впізнала себе і не впізнавала свого сина! Яким спокійним хлопцем він став! Примхи пішли дуже швидко! Я бігала і хвалилася всім, як добре я розумію Анхеля тепер.
А коли я зрозуміла, що це все я робила сама, усвідомила, яка сила опинилася в моїх руках, тільки я можу будувати наші стосунки і робити їх такими, якими мені хотілося б!
♣♣♣
З того часу минуло 3 роки! Синулька у мене чудовий хлопчик. Слухняний, спокійний, дуже ввічливий і розуміючий! У нас із ним приголомшливі стосунки! Дуже теплі, дружні! Це одна з моїх найголовніших цілей, які стосуються нас із сином — побудувати чудовий фундамент, на якому базуватиметься наше спілкування.
Якщо здається, що самому не впорається просіть допомоги! Мені пощастило попрацювати зі спеціалістами, які направили мене на шлях істинний. Я дуже щаслива від того, що зараз почуваюся гарною мамою. Чудовою мамою для свого сина. І нехай так буде завжди!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Емоційний інтелект дитини: найчастіші помилки батьків
Як виховати щасливу дитину: 7 настільних книг для батьків