-->
Елена Флюнт, остроумная пофигистка, мама четверых детей, перинатальный психолог.
Лена уже 7 лет в состоянии беременности и кормления, но ей удается оставаться собой и не теряться в пеленках и какашках. Жизнь беременной мамы с тремя детьми полна приключений и открытий. Читайте, перенимайте опыт! В ярком интересном блоге: как быть не просто мамой, а личностью, и как не сойти с ума от счастья материнства.
Декретна відпустка до народження малюка – період, коли офіційно можна присвятити весь час тільки собі. А після народження малюка – правильно розподілити час та розставити пріоритети.
Мама двох із половиною дітей Олена Флюнт, за сумісництвом психолог, скоро народить ще одного малюка. Таким чином, досвід перебування у декреті вона вже має та ділиться їм з вами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Де краще ростити дитину: роздуми досвідченої мами
Сьогодні на прийомі у лікаря “Таак, це тобі вже скоро в декрет…” Серйозно? А мені здавалося, він у мене й не закінчується вже п’ятий рік, я бадьоро крокую, ну гаразд, перевалююсь як качечка, з одного декрету до іншого. І здається, це ніколи не закінчиться.
Слово “декрет” мені не подобається. Пахає лікарнею, казенщиною та молочною кухнею, на якій я ніколи в житті не була. А «декретні», тобто гроші, викликає істеричний сміх. Вперше вагітні вимовляють ці слова з особливим благоговінням, для них це таємниця за сімома печатками, риса, переступивши яку, приєднуєшся до касти обраних. І якщо до декрету ти просто трохи вагітна, то з настанням 30-32 тижнів, ти вже офіційно і сильно вагітна в очах суспільства, держави, роботодавця і всіх, хто минає.
І знаєте, йти вперше у декрет ще страшніше, ніж заміж. Тому що заміж ти виходиш принаймні за людину, яку сама обрала і знаєш, як з нею жити. Як жити в декреті уявлення невиразні. І скільки літератури не читай і подружок не розпитуй, не зрозумієш, поки не наздожене цей чудовий період у житті. Більше того, хоч мої діти ще маленькі, я вважаю, що декрет — він довічний, це стан жіночої сутності, можна скільки завгодно працювати, відволікатися на інші справи, збігати з дому в інші міста та країни, але поки що в тебе є діти — ти у вічному декреті, як мінімум головою. Навіть коли діти мають своїх дітей.
САМА ПОТРІБНА І КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ НА САЙТІ moirebenok.ua
З нами співпрацюють найкращі українські фахівці!
Найскладніший етап – це період адаптації до декрету. Не плутати із підготовкою до декрету. Гладити пелюшки та маленькі одяги з двох боків, не спати ночами, вибираючи коляску, сперечатися з чоловіком щодо імені – це радість та задоволення. Навіть скиглити про те, як втомилася бути вагітною – це теж задоволення з вторинною вигодою. Але ось пологи пройшли, кульки на виписку з пологового будинку здулися, родичі та чоловік розбіглися у справах та роботах. І тут починається – ти залишаєшся одна з дитиною вдома. На цілий день. Добре, коли вистачає мозку спати разом з немовлям, а в холодильнику є стратегічний запас їжі. У мене ось не вистачало, я прагнула переробити все на світі та приготувати свіжий обід із трьох страв. Навіщо власноручно мити унітаз через тиждень після пологів під незадоволене покрякування немовляти, для мене досі загадка. Але я це робила. І за три місяці здалася.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що відчуває майбутня мама та малюк у животику: розвиток дитини по тижнях
Усі мають різний запас витримки. Здуваються всі, хто раніше, хто пізніше. З’являється стан втоми, апатії, байдужості, щодня як день бабака. Найстрашніше, образливе і незрозуміле — дратує власна дитина, така бажана, вистраждана і кохана. І тут головне правило, точніше два — якщо не спала раніше з дитиною вдень, то саме час розпочати. А друге — настав час виходити на дитячий майданчик, шукати собі подібних. Помічено, що у мам, які ще з вагітних часів придбали такі ж пузаті подруги, переживали один за одного під час пологів, а потім разом катали коляски, такі стани зустрічаються набагато рідше.
Знаєте жарт, що будь-яка мати, яка має двох дітей, сміливо може бути педіатром? Так ось це не жарт. Про маму винахідника, інженера, педагога, аніматора теж не жартують. Правда, у декреті мама може все!
Тепер докладніше про дитячі майданчики це невід’ємна частина декрету. Це як до школи, начебто не хочеться ходити, але треба, бо там гойдалка, пісочниця та інші діти. І їхні мами. Навіть якщо заходити туди на 10 хвилин, спілкування з іншими матерями все одно відбудеться. Це чудово і треба використати собі на благо. Дитячі майданчики – місце, де створюються клуби за інтересами і знімається стрес, обговоривши актуальне питання прищика на дитячій попці з такими ж стурбованими, будь впевнена, що на вечерю не буде з’їдений мозок чоловіка.
Можна самій не помітити, як йдучи на дитячий майданчик, намагаєшся підфарбуватися і одягнути футболку краще. Присутність інших матерів стимулює і не дає скотитися на дно, розширює світогляд і поглиблює знання. Так-так, саме у декреті з’являється багато нових знань та навичок, хоч людям бездітним здається, що у декреті жінка деградує. Але вона просто поринає у свій особливий світ, вхід до якого стороннім заборонено. Знаєте жарт, що будь-яка мати, яка має двох дітей, сміливо може бути педіатром? Так ось це не жарт. Про маму винахідника, інженера, педагога, аніматора теж не жартують. Правда, у декреті мама може все!
Декрет – це єдиний час у нашому житті, коли ми легально можемо нічого не робити! Тільки доглядати дитину.
Про декрет кожна мати може говорити годинами, але частіше мовчить, бо втомилася. Декрет це втрата особистого простору, за який треба боротися, вичавлюючи по краплині почуття провини. Це переоцінка життєвих цінностей та цілей. Щоразу і з кожною наступною дитиною життя змінюється докорінно. Декрет це загартування особистості, перевірка шлюбу на міцність, тренування витримки, навчання терпіння та вміння йти на компроміси. Нині не буває — косила в полі, народила, пішла далі косити. Декрет це феномен суспільства та певна ініціація, спрямована на покращення індивідуалізації жінки. До нього готуються, його проживають, плавно переходять із одного до іншого. І нехай я не люблю саме слово «декрет», умовне, манірне і надто правильне, але до чого ж солодко воно звучить! Адже подумайте, декрет – це єдиний час у нашому житті, коли ми легально можемо нічого не робити! Тільки доглядати дитину. Це як нескінченна гра у дочки-матері. Чи не про це ми мріяли у дитинстві?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Коли відправляти дитину до дитячого садка: особистий досвід мами-психолога