Ексклюзив! Григорій Решетник вперше показавши обличчя молодшого сина
Григорій Решетник та його дружина Христина ексклюзивно знайомити читачів журналу «ВІДПОЧИНЬ!» з молодшим сином Олександром!
Григорію, коли дізнався, що Христина вагітна, мріяв, що цього разу у вас буде донька? Чи не засмутився, коли дружина знову народила хлопчика?
У глибині душі, мені здається, кожна батьківщина мріє і про хлопчиків, і про дівчаток, але Христинка завжди мечтала про трьох синів. Тому на замовлення мами у нас народився третій хлопчик — Сашко. Я не засмутився, коли ми пішли на УЗД, був дуже щасливий, бо ніколи собі не уявляв навіть батьком двох… А зараз я тато трьох! Лікарі говорили нам, що коли в батьківщині дві дівчинки і папа дізнається, що третя буде теж дівчинка, тоді скандали іноді починаються прямо на УЗД. Але ж треба радіти, що Всевишній дає діток, незалежно від їхньої статі, деякі люди взагалі не можуть мати дітей.
Народження третьої дитини — це була запланована подія чи вам просто пощастило?
Ми свідомо хотіли третю дитинку. Щоправда, ми не знали, що буде карантин та локдаун. Ми вирушили на Мальдіви біля березня, ще до пандемії. І вже коли оголосили карантин, дізналися, що чекаємо на малечу. Тож це докарантинна дитина.
І все-таки ти хочеш стати папою донечки?
Так, я мечтаю про донечку. Але чи ми наважимося на це, година покаже. Зараз треба приділяти увагу хлопцям, дати їм любов, гарне освіту, подорожувати з ними… Це все потребує певних ресурсів. І навіть не стільки фінансових, скільки часових. Ми намагаємось бути гарними батьками.
Скільки взагалі хочеш дітей, бо вже зрозуміло, що статус «багатодітний тато» тобі не лякає…
Так це дуже приємний статус. Але коли хтось каже: «Там, де двоє, там і троє…» Ні. Троє дітей – це вже інше навантаження та відповідальність. Я тільки нещодавно зрозумів, чому з трьох починають називати батьків багатодітними. Третій дитина дуже багато потребує уваги, особливо коли в батьківщині інші діти різного віку. Скільки буде сил, стільки буде дітей. Коли в батьківщині з’являються діти, це вже інше сприйняття реальності.
СПРАВЖНІЙ КВІСТ
Проводити карантин із двома дітьми та вагітною дружиною – це, мабуть, було непросто?
Локдаун удома — це такий справжній квест, після якого вже ніщо не лякає. Хлопцям 7 і 3 роки, у дружини токсикоз, треба було всім приділити увагу, ще й думати, як гроші заробляти… Радій, що після цих випробувань наша батьківщина стала ще міцнішою. Ми дуже відповідальні батьки: сиділи на самоізоляції місяць, не виходили з дому. Одного разу ми виїхали з дітьми у ліс, у безлюдне місце, щоб подихати повітрям, то мені в Instagram написали, що ми безвідповідальні… Списую це на загальне нервове навантаження.
Багато зірок під час карантину замислилися про купівлю будинку за містом. У тебе є таке бажання?
Так, ми живемо у квартирі, але бажання, звісно, є, бо знали б ви, скільки в нас усіляких самокатів, велосипедів, візків… Все це часто лежить у мене в машині, бо не вистачає квартирних поміщень. Думаю, що ті, хто живе біля будинку, легше проходять дистанцію з пандемією, бо діти можуть грати на вулиці, дихати свіжим повітрям… Чи складеться з будинком, час покаже, але я вірю: якщо мріяти й працювати над мрією, бажання здійснитися.
Ти був присутнім під час пологів?
Так, я був присутнім під час усіх пологів, підтримував дружину. Я радію, що ми разом проходили цей шлях. Так чи інакше, ставлення до жінки після такого досвіду змінюється: ти бачиш, наскільки це важкий процес, наскільки вона віддає всю енергію та здоров’я дитині…
Ми народжували біля приватного пологового будинку в гарних умовах, мабуть, нам було легше, ніж тим, хто не може собі цього дозволити. Тому ці пологи не відрізнялися від допандемійних, бо треба було більше тестів зробити і родичів не пускали на виписку, бо були певні обмеження. Але я уявляю, як це все складно для тих, хто народжував у звичайних пологових будинках, або якщо у мами виявили ковід! Хочеться, щоб хоч із пологовими у нашій країні все налагодилося, бо народження дитини для жінки вже стресс.
Ви назвали сина Олександром. Чому вибрали це ім’я? Взагалі швидко знаходили імена для дітей?
Перший син, Іван, назв на честь мого тата, Дмитрик — на честь Христиного тата, а Олександр — це ми вже віддалися фантазії. (Посміхається.) Дискусії були дуже довгі, навіть коли в родовому нас просили назвати ім’я, щоб подати документи на свідоцтво про народження… Від синів була пропозиція назвати молодшого Крістіаном на честь Христині. Але нам дуже подобається Олександр, Сашко, що означає переможець.
Хто вам допомагає з дітьми? Чи користуєтесь послугами няні?
Раніше в нас були няні, потім хлопці пішли до садочка, школи, але ми з тих батьків, що й самі гарно справляються. Христинка дуже багато часу проводити з дітьми, але й паралельно займається своїми онлайн-проектами, їй допомагаємо я й Христинина мама. Потім плануємо запросити няню.
В АВТОРИТЕТІ
Розкажи про інтереси Івана та Дмитра! Чим вони зараз цікавляться?
Цього року Іван пішов до школи, вона дуже прогресивна та креативна. Після зайняти в нього ще купа гуртків, зараз він грає у шахи і ходити на робототехніку. Це його цікавить. А Дмитрик ходити у гарний садочок, там теж багато гуртків, він відвідує футбол, танці, захоплюється хіп-хопом. У вихідні хлопці ще займаються плаванням. Як трохи потеплішає, відведемо на плавання нашого Сашка.
Хто їм найбільший авторитет? Кого більше слухаються?
Ми з Христиною намагаємося бути єдиною командою, не розділяти обов’язки та любов, щоб діти не задумувалися, хто добрий чи злий поліціянт. Тому коли я на роботі, найбільший авторитет — дружина, а коли я вдома, то розумію, що треба й мені бути авторитетом.
Ти можеш приготувати дітям смачний завтрак, як часто показують у голлівудських фільмах? Взагалі з кулінарією на ти?
Я з кулінарією поки що на ви. Але завтрак можу приготувати.
Коли ми з Ванею та Дімою раніше встаємо, а мама з Сашком ще сплять, я їм готовлю кашу. Сіні навіть кажуть, що вона виходить смачніша, ніж у мами. Мабуть, це через те, що тато — найрідший гість на кухні. Можу приготувати вечерю: якийсь салат, підсмажити м’ясо, зробити бутерброди… Щоправда, зазвичай готує Христинка, вона у цьому просто ас.
А що найчастіше просиш, щоби тобі приготувала дружина?
Різне м’ясо, дуже люблю борщ, кохана його чудово готує. Люблю італійські страви: лазанью, всілякі салати… Христинка мене просто балує смачненьким, мені навіть не треба нічого просити!
Як ти підтримуєш спортивну форму? Знаходиш годину на заняття у спортзалі?
Ой…Зараз із цим дуже складно. У зв’язку з локдауном та народженням Олександра вибився з графіка. Але незабаром весна, тому ми з дружиною плануємо піти до спортзалу разом із Сашком. Зараз я у формі ще тому, що дуже зайнятий на роботі і намагаюся правильно харчуватися. Взагалі я люблю ігрові види спорту, раніше гравши у футбол, волейбол, ще хочу навчитися грати у сквош та гольф.
БУДЕ ЩЕ ЦІКАВІШЕ
Ти завжди стильно одягаєшся. Почуття стилю в тобі вроджене чи користуєшся порадами стилістів?
Дякую за комплімент! Тут, мені здається, два в одному. Вроджений смак можна розвивати, і в цьому мені допомагає моя дружина і стилісти каналу СТБ. Мені здається, що кожен має приділяти увагу своєму стилю перш за все для себе: коли ти маєш гарний вигляд, то й продуктивність зростає.
Буває таке, що дружина купує тобі речі, які ти потім не носиш? Сам угадуєш із подарунками коханій?
Ні. Христинка перфектно вгадує все не лише зі стилем, але й з розмірами! А що стосується подарунків коханій… Мені легше поїхати з нею на шопінг і просто сплатити за те, що вона вибере. Я часто роблю дружині сюрпризі: коли ми разом на шопінгу, запам’ятаю, що їй понравилося, і наступного разу повертаюсь до магазину за тими промовами. Це чоловіча мудрість, яка розвинулася у мене за годину сімейного життя.
Якщо раніше ми концентрувалися на одному дитині, потім на двох, то зараз треба враховувати, що третя, якщо кричить чи не висипається, заважає спати іншим двом синочкам. Тому ми з Христиною намагаємося знайти баланс, але це легко не дається. Тепер, коли в нас троє, я не розумію, як раніше над Ванею ми всі пурхали і в нас не було вільної години. Допомагали дві бабусі, потім няня… Що ми робили все й чого не спали ночами — незрозуміло. Зараз уже є досвід, але так чи інакше з третім нелегко: малюк потребує уваги, хоче закріпитися у батьківщині. Але й хоче сподобатися всім, посміхається. Тож все одно це насолода, всі труднощі — це такі умовності.
Найголовніше завдання батьків — збалансувати увагу так, щоби кожна дитина відчувала себе коханою!
Джерело: журнал «ВІДПОЧИНЬ!»
Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» - «Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених чи почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.»
Будьте першим, хто залишить відгук