Драчун та забіяка: як перевиховати?

Написати відгук |
Драчун та забіяка: як перевиховати?
Істериками та агресивною поведінкою дитина псує настрій та здоров'я не лише вам, а бабусі, виховательці та навіть сусідам. Чи не куп

Істериками та агресивною поведінкою дитина псує настрій та здоров’я не лише вам, а бабусі, виховательці та навіть сусідам. Чи не купили нову іграшку? Про це одразу знає вся округа, стоїть такий крик, що хоч вуха затикай. І бабуся з мамою відразу ж виконують будь-яке бажання дитини, аби тільки заспокоївся. Але головна проблема в тому, що ваш розбійник кривдить інших дітей.

Маленький деспот

Він б’ється через найменшу дрібницю, силою відбирає чужі іграшки, штовхається, кричить, при цьому в голосі і погляді видно непідробну ненависть до того, кому крик адресований. Його бояться мами на майданчику, де ви гуляєте, бо йому нічого не варто запустити в іншу дитину каменем — а це може мати дуже серйозні наслідки. Тому від нього намагаються триматися осторонь.

Ви самі не жахіття і не панікуєте тільки через хронічну втому, в якій перебуваєте в результаті щоденної боротьби, а іноді і справжніх битв з вашим потворником. Вам соромно перед іншими мамами, і мучаєтеся ви незалежно від того, чи вирішили ви будь-що тримати сторону своєї дитини і вставати на її захист від виховних нападок інших дорослих, або, навпаки – приєднуєтеся до обвинувачуючого хору і разом з ним тавруйте потворне поведінка малюка.

Ситуація здається вам безвихідною. Багато мам у таких випадках просто чекають, коли їхня дитина підросте і порозумнішає. Правда, такий підхід виправдовує себе тільки в тому випадку, коли агресія малюка була насправді віковою.

Зазвичай, якщо нічого не робити, то з віком стає тільки гірше. А ті методи, які ви застосовували до маленького агресора раніше, наприклад, схопити під пахву, віднести і замкнути хвилин на п’ятнадцять у кімнаті, що зачиняється на ключ, щоб він заспокоївся і подумав, вже не годяться. Чому? Вам просто не під силу буде підняти карапуза, а сам він відбувати покарання не піде, і не чекайте. Тож заходи потрібно вживати вже зараз.

Чому він такий злий?

Безсумнівно, є причини, з яких ваш малюк хуліганить і бешкетує. І причини ці можуть бути різними, адже кожна дитина унікальна і неповторна.

Проблеми зі здоров’ям. І необов’язково, що лікар, який вам потрібен, – невропатолог. Це може бути і лор, і гастроентеролог. Ваш малюк може поводитися погано через постійний фізичний дискомфорт, який він не може описати, тому що звик до нього, почувається так завжди.

Приховані конфлікти у ній. Ваш малюк не знає про те, що мама і тато втратили порозуміння, що в їхньому відношенні один до одного з’явилася ворожість, він не присутній при з’ясуванні стосунків. Але дитина – індикатор, тест на кохання в сім’ї. Кохання – те, чим він харчується, як рослина вуглекислим газом. Причому любові тільки до нього недостатньо. Важливим є добре відношення всіх членів сім’ї один до одного.

Якщо малюк не отримує любові в достатній кількості, починаються проблеми з поведінкою

І таке трапляється не лише коли виникають конфлікти між подружжям. Наприклад, ваша мама чи мама чоловіка приїхала допомогти вам із дитиною. У вас або у чоловіка спливли старі конфлікти з батьками, які тягнуться ще з вашого підліткового віку, або в одного з подружжя непорозуміння з іншою мамою. Всі ці складності ведуть до агресивної поведінки малюка.

Ревнощі. Ваш малюк ревнує вас до новонародженого, що з’явився в сім’ї, можливо, до вашого нового чоловіка, якщо ви вийшли заміж вдруге. Або — до того й іншого, якщо друга дитина народилася у наступному шлюбі. Але такі речі зазвичай добре помітні: мама в більшості випадків сама розуміє, що в житті її малюки відбулися серйозні зміни, і він може за допомогою агресії виявляти свою тривогу. При правильній, доброзичливій поведінці дорослих дитина швидко розуміє, що турбуватися їй нема про що.

Особливості характеру. Трапляється і так, що малюк запальний, гнівливий, нетерплячий за своєю природою. Темперамент такий! Або він часто спостерігає напади гніву у когось із дорослих у сім’ї (і бачить, наскільки злість ефективна!). Не забувайте, що дитина – ваше дзеркало, вона відображає не тільки все хороше, а й те погане, що у нас є. І легко копіює вашу манеру поведінки, адже мама та тато — зразки для наслідування.

Розпещеність і невпевненість. Можливо, ваш малюк не знає, хто в будинку головний. Відбувається це тому, що дорослі в сім’ї настільки орієнтуються у всьому на бажання, інтереси, звички малюка, що доводиться взяти на себе роль керівника. А така роль дитині поки що не під силу. Згадайте, який начальник кричить на підлеглих? Цілком вірно: невпевнений у собі. Крихті ще надто важко бути вашим начальником, але, отримавши в руки цю «посаду», він тепер боротиметься за неї, бо вона почесна.

Суворі покарання. Ви неадекватно (або надто адекватно) суворо караєте дитину. За принципом: заслужив – стій у кутку, залишайся без телевізора. Можливо, ви, в страху, що він впаде (наткнеться на кут столу, наїсть засоби для миття посуду), підвищуєте голос більше, ніж слід було б у ситуаціях, які здаються вам небезпечними. Ваш малюк почувається весь час скривдженим. Він упевнений, що нічого такого не зробив. І раптом — невдоволення батьків, крики, суворе покарання. У цьому випадку агресивна поведінка малюка пов’язана з постійним почуттям образи. Звісно, ​​карати дітей треба. Але краще, особливо, якщо йдеться не про щось серйозне, на кшталт крадіжки, коли і вчинок і наслідки дитина повинна запам’ятати на все життя, карати не «з усією суворістю», а трохи менше, ніж вона заслужила, щоб у неї в душі залишалося місце не для образи, а для докорів сумління.

Мамине невдоволення. Багато мам, змінивши цікаву роботу на роль домогосподарки, через якийсь час починають почуватися втомленими та змученими. Їм здається, що вони стали нерозумними, негарними, занедбаними, що життя назавжди зупинилося. Невдоволення своєю долею, роздратування, втома накопичуються, і мимоволі вихлюпуються на дитину як на причину такого стану справ.

Малюк протестує проти мовчазного та несправедливого звинувачення хуліганськими витівками

А якщо при цьому йому приділяють мало часу, то зараз привертає таким чином увагу дорослих.

Гіперопіка. Крихітка настільки перевантажений увагою мами і надмірним спілкуванням, що будь-які зайві контакти для нього стрес. Він щоразу намагається уникнути спілкування агресивною поведінкою стосовно тих, хто хоче з нею дружити. До того ж дитина мами, яка ні хвилини не може прожити без свого чада, не має можливості побути на самоті, а така потреба буває не тільки у дорослих, а й у дітей. Він почувається весь час під прицілом маминого нагляду, жоден свій душевний рух він не може приховати від очей іншої людини: це створює нервову напругу, що проривається назовні злістю та агресією.

Ніжний вік. А може, ваша дитина ще занадто маленька і багато чого просто не вміє і не знає? Не вміє попросити – відбирає, не вміє сказати: “Відійди” – штовхає. Він поки що не замислювався, що інші теж відчувають біль і теж ображаються.

Як із ворогів зробити друзів

Для того щоб малюк став менш агресивним, постарайтеся зрозуміти, яка з перерахованих вище причин може впливати на поведінку вашого малюка. Потім спробуйте її усунути. І скористайтеся перевіреними порадами.

  • Під час конфліктів вашої дитини з іншими дітьми вам, хоч би як це дивно звучало, краще залишитися на стороні вашого малюка, а не накидатися на нього разом із обуреними мамами інших дітей. Це не означає, що все, що робить ваш малюк – добре, тому що він ваш. Але ви не повинні бути на боці обвинувачів і, не дай Боже, теж вирішити, що ваша дитина зла, жахлива, невиправна. Не висловлюйте свого обурення та прикрості з приводу поведінки неподобства. Взагалі, нехай ваша реакція буде найменш емоційною. Малюкові в цей момент вистачає своїх емоцій, особливо якщо запальність у нього — природна.
  • Не намагайтеся розібратися у дитячому конфлікті. Не з’ясовуйте, хто перший почав бійку, хто добрий, а хто поганий. Найкраще спокійно відведіть малюка з дитячого майданчика. Корисно вести його щоразу, коли він дозволяє собі щось подібне. Пояснювати нічого не треба. Крихітка і без того запам’ятає: повівся потворно — прогулянка закінчилася. Про те, що трапилося на прогулянці, ви можете поговорити пізніше, наприклад перед сном. У цей час навіть найшаленіші діти налаштовані на задушевні розмови. Дізнайтеся, чому він ударив, штовхнув, лаяв іншу дитину. Він вирішив, що той його образив? Йому стало страшно? Він хотів побути один, а не грати? Він не хотів ділитися своїми іграшками? Хотів узяти чужу іграшку, а йому не дали?
  • Запитайте у дитини, що вона зараз відчуває, допоможіть їй розібратися у своїх відчуттях. Поясніть, що інші діти також дуже засмучуються, коли їх кривдять. Постарайтеся навчити дитину пояснювати, що вона хоче і що відчуває. Наприклад, можна було не штовхати Артема, а сказати йому: “Відійди убік, тут їхатиме моя машина”. Ви повинні розповісти дитині, що злість, яку він відчуває, повинна призначатися для злих людей, бандитів, наприклад, який хоче когось пограбувати. Але не варто спрямовувати злість на друга і тим більше на маму, яка його так любить.

Думка редакції може не збігатися з думкою автора статті.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» - «Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених чи почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.»

Будьте першим, хто залишить відгук

Уведомить о
Рейтинг

0 комментариев
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
Посилання скопійоване