Аденоїди та мигдалини: видаляти чи залишити?

Сьогодні лікарі не настільки часто вдаються до хірургічних методів у лікуванні дитячої носоглотки, оскільки гланди та аденоїди в дитячому організмі виконують далеко не останню, а тим більше – не шкідливу функцію. Адже не дарма ці органи створила сама природа. 

Burda Media

Мигдалики, які в народі називають гландами, і аденоїди – це лімфоїдні утворення, що входять до системи лімфоглоточного кільця. Уявіть собі прикордонників, які у разі нападу ворога першими вступають у битву. Так ось, гланди та мигдалини – ті ж прикордонники. Вони беруть він основний удар інфекції, що потрапляє разом із їжею, водою чи повітрям, не дозволяючи їй проникнути всередину. Але іноді у цих воїнів не вистачає сил (таке буває, якщо у дитини ослаблений імунітет): замість того, щоб боротися з вірусами та мікробами, вони здаються на милість переможців, і вороги активно заселяються в них. Тобто аденоїди з мигдаликами самі стають розсадниками інфекції.

Куди поїхати з дитиною, щоб підлікувати аденоїди

Проблемні аденоїди

Як правило, проблеми з аденоїдами та гландами зустрічаються у дітей 3-7-річного віку. Це і зрозуміло: малюки ходять до дитячого садка, обмінюючись з однолітками не лише своїми іграшками, а й мікробами. Як результат – часті хвороби, адже імунна система дитини ще тільки формується. А часті хвороби можуть викликати збільшення мигдалин і аденоїдів.

Пальму першості тримають саме аденоїди. Запалюючись, вони починають розростатися, завдаючи дитині чимало страждань: постійні нежиті, закладеність носа, хропіння, зниження слуху, отити, кашель — все це часто «витівки» аденоїдів. Така дитина менш уважна і працездатна (через утруднене носове дихання в головний мозок надходить менше кисню), гірше говорить, вимовляє не всі звуки. На «совісті» аденоїдів навіть неправильний прикус та неважлива успішність!

Ось чому треба вчасно розпочати лікування, а не чекати, поки проблема розсмокчеться сама собою (аденоїди зменшуються самі собою лише до 12—15 років).

Fotolia

Лікарі-отоларингологи розрізняють чотири ступені збільшення аденоїдів:

I ступінь – глоткова мигдалина, що розрослася, закриває 1/3 сошника (це така трапецієподібна кістка в носовій порожнині);

II ступінь – сошник закритий на 1/2;

III ступінь – 2/3 сошника прикриті аденоїдами;

IV ступінь – сошник повністю закритий.

Якщо на першій стадії дитина досить вільно дихає вдень, вночі ж може сопати, то на третій-четвертій самопочуття погіршується: діти змушені дихати ротом постійно, вночі хропуть уві сні, часто страждають на головний біль, стають дратівливими.

Як правило, аденоїди I-II ступеня сьогодні успішно лікують.

• Ніс промивають морською водою та трав’яними настоями, препаратами, що містять срібло, масло туї та чайного дерева, лікують інгаляціями з евкаліптом, содою, календулою.
• Схема лікування підбирається індивідуально лікарем-отоларинголом: на деякі препарати у дитини може бути алергія.
• Ефективними є також загальнозміцнюючі процедури: загартовування, відвідування соляної печери, фізіотерапія, вправи спеціальної дихальної гімнастики.
• Лазеротерапія підходить не всім: часто на її тлі відбувається ще більше розростання аденоїдної тканини, тому цю методику призначають лише після консультації з отоларингологом.

Треба віддати належне лікарям: як правило, вони до останнього борються за аденоїди, вірніше, за те, щоб привести їх до тями. Але якщо лікування не допомагає і аденоїди є джерелом інфекцій, залишається лише один засіб – скальпель хірурга.

Як навчити дитину правильно сякатися

Fotolia

Необхідне обстеження

Показаннями до аденотомії вважаються часті нежиті (більше 6 разів на рік), отити (більше 2 разів на рік), вроджені аденоїди II-III ступеня. У будь-якому випадку це повинен вирішувати лікар, а ще краще – кілька лікарів. Бувають ситуації, коли дитину спрямовують на операцію, тоді як аденоїди в неї насправді дуже малі. При цьому з’ясовується, що дитина взагалі нормально не досліджувала носоглотку.

Burda Media

Найпоширеніші методи дослідження – це рентгеноскопія та ендоскопія.

Проте те й інше рекомендується робити влітку чи абсолютно здоровому стані.

Обстеження у розпал нежиті суб’єктивне: на тлі хвороби аденоїди набухають завжди. Вони також збільшуються при алергічних ринітах, відрижках і навіть на тлі прорізування зубів. Зрозуміло, що в таких випадках треба вирішувати основну проблему, тоді й лімфоїдні утворення прийдуть у норму. Важливу роль постановці діагнозу грає також спадковість.

Аденотомію не рекомендується робити дітям віком до 5 років. Втім, якщо є абсолютні показання до операції, якщо аденоїди не дозволяють дитині нормально дихати, операцію проводять у будь-якому віці.

Аденоїди видаляють або під місцевим або під загальним наркозом. Перший вважається менш небезпечним фізіологічно, зате може залишити в душі дитини серйозну травму: побачивши кров і хірурга зі скальпелем у більшості дітей починається істерика. Після такої розправи страх залишається на багато років. Саме тому більшість російських клінік зараз виконують аденотомію під загальним наркозом. Операція триває близько п’яти хвилин, але тут багато залежить від кваліфікації хірурга та анестезіолога.

Тому важливо звертатися не до сумнівної клініки, а шукати солідну установу та хорошого лікаря.

У той же час, операція зовсім не панацея. З одного боку, після неї маленькому мученику дійсно стає легше. З іншого боку, аденоїди можуть вирости знову: такі випадки не рідкість. Чим менший вік пацієнта, тим більший ризик рецидиву. Є діти, яким шкідливі «нарости» оперували чотири і більше разів. Чи пощастить вашій дитині позбутися однієї операції, заздалегідь, на жаль, ніхто сказати не може.

Burda Media

Гімнастика для носика

Для профілактики аденоїдів у малюків рекомендується виконувати такі дихальні вправи.

“Гава”. Вихідне положення – сидячи на лавці з піднятими вгору руками. На видиху повільно опустити руки вниз, голосно вимовивши слово “кар-р-р”. Повторити 3-4 рази.

“Гусі”. Вихідне становище – сидячи на лавці, руки до плечей. Зробити вдих, потім нахилити тулуб вперед, плавно видихнути, промовивши га-а-а, гу-у-у або го-о-о. Повторити 4-5 разів.

«Лелека». Вихідне становище – стоячи, ноги разом. Підняти руки вбік, одну ногу підняти і зігнути – вдих. Повільно опустити руки та ногу – видих. На видиху протяжно вимовляти звук “ш”. Повторити 4-5 разів.

Гра у м’яч. Вихідне становище — стоячи, ноги розставлені убік. Великий гумовий м’яч тримати двома долонями на грудях – вдих. Кидок м’яча від грудей уперед – видих. На видиху вимовляти звук “брух-х”. Зробити 5-6 кидків.

«Заблукав». Початкове положення – ноги разом, руки скласти рупором, вдихнути і на видиху голосно і довго прокричати “ау” 5-6 разів.

Burda Media

Проблеми з мигдаликами

Діти часто виявляються збільшеними як аденоїди, а й мигдалини. Після видалення аденоїдів гланди нерідко зменшуються самі собою: ними перестає потрапляти інфекція зверху. А взагалі у мигдаликів та сама функція, що й у аденоїдів: вони забезпечують місцевий імунітет, тому лікарі видаляють їх теж у крайніх випадках.

Проте є ситуації, коли лікарі просто не лишають вибору. Інфіковані мигдалики провокують не лише часті ангіни, а й тяжкі ускладнення з боку серця, нирок: ревматизм, пієлонефрит та інші серйозні хвороби. Тому якщо ризик ускладнень високий, питання «різати чи не різати?» навіть не варто: звичайно, різати.

При цьому операції намагаються не робити маленьким дітям (за винятком важких випадків, наприклад, коли мигдалики перекривають проходження повітря через рот, правда, при цьому гланди видаляють частково). Після такої операції не виключені порушення у роботі гормональної системи, тому підліткам видаляти гланди також не рекомендується.

Є кілька способів видалення мигдаликів, але популярний як і раніше хірургічний.

Операція, зазвичай, проводиться під загальним наркозом. Гланди на відміну аденоїдів повторно не виростають. Проте після операції не виключена інша неприємність — фарингіти. І необов’язково тому, що людина хвора, а тому, що функції мигдаликів бере на себе задня частина глотки (це виражається в періодичному першіння горла). Такі проблеми бувають майже у кожного другого.

А щоб не дійшло до операції, хворе горло посилено лікують. Для цього використовують прополіс, різні полоскання (ромашкою, морською водою, навіть теплим чаєм — він теж дезінфікує), промивання лакун мигдалин (лікар обробляє їх антисептиком, видаляє гнійні пробки), змащування ляписом … Ефективні виявляються і різні фізіопроцедур рубіновий лазер та інші. Коротше кажучи, з гландами за бажання можна жити у світі. Важливо лише не прогаяти таку можливість.

Fotolia

Зарядка для горла

Швидко зняти біль у горлі допоможе спеціальна вправа «поза лева»:

1. Малюк має зробити вдих і затримати подих.
2. Далі, попросіть дитину широко відкрити рота і висунути язик якнайдалі вперед і вниз.
3. Притисніть до грудини підборіддя дитини.
4. Попросіть затриматися дитини в такій позі, наскільки вистачить повітря, і слідкуйте за тим, як напружилися його шийні та гортанні м’язи. Після чого повторіть вправу ще п’ять разів.

Повторний отит у дитини. Помилки батьків