Дитина відстає у школі: як бути батькам

Усім батькам хочеться, щоб їх малюк навчався у школі найкраще. І щоб горезвісний IQ – коефіцієнт інтелекту – був у нього, як у Ейнштейна! А чи так це важливо?

Pixabay

Питання в тому, як зрозуміти, виміряти у першокласника успішність. На що орієнтуватися батькам: швидше все вважає, найперше читає, найвище за всіх стрибає? І як взагалі підштовхнути дитину до блискучого інтелектуального старту і що робити, якщо вона не особливо рветься обчислювати суму з двох доданків та заучувати напам’ять твори Івана Малковича, а воліє дивитися мультфільми та возитися з іграшками?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кімната школяра: 5 порад з облаштування

У своєму темпі

Найголовніше, що потрібно розуміти, розвиваючи дитину: кожне ваше зусилля в цьому напрямку окупиться з лишком (ви розвиватимете таланти та здібності малюка), але видатні успіхи вашого малюка в перші 6–7 років життя не гарантують, що він і далі випереджатиме. однолітків.

Одні дітки починають говорити фразами у півтора роки, а інші – у три, хтось вільно читає у чотири, а хтось – до кінця першого класу все ще розбирає текст за складами. Але згодом різниця нівелюється: діти, що відстали, наздоганяють тих, хто вирвався вперед, адже у кожної дитини свої темпи розвитку. Тому засмучуватися через те, що якісь речі вашому малюку не даються зараз, не варто. Напевно, є й такі області, в яких йому немає рівних. Відставання в інших він ліквідує у свій термін із вашою допомогою.

Хто розумніший за всіх?

Не секрет, що вчителі в деяких «просунутих» школах, ставлячи оцінки учням, орієнтуються не тільки на вміння читати та рахувати, а й коефіцієнт інтелекту, що відображає співвідношення рівня розумового розвитку по відношенню до віку. Вважається, що в нормі дитина повинна мати IQ, що дорівнює 100 відсоткам. Якщо він досягає 120-135, то йдеться про обдароване маля, а діти, які набрали більше 160, вважаються вундеркіндами.

Але насправді коефіцієнт інтелекту дозволяє орієнтовно судити не про розумовий потенціал, а лише про рівень розвитку логічного мислення та кругозору малюка, його поінформованість у різних питаннях. А вона залежить від того, чи багато з ним займаються дорослі і в якій сім’ї він росте.

Про те, що високий IQ не є гарантією геніальності, свідчать результати багаторічного експерименту американських учених. Вони розпочали його ще в 1920-і роки, виявивши на підставі тестів на коефіцієнт інтелекту півтори тисячі високообдарованих дошкільнят, а потім спостерігали за ними все життя до глибокої старості. Виявилося, що вже до середніх класів вундеркінди практично нічим не виділялися серед своїх однолітків, а в старшій школі багато з них навіть поступалися успішністю дітям, які спочатку не блищали інтелектом і здібностями.

Виходить, що на основі таких тестів не можна будувати довгострокові прогнози та робити висновки про обдарованість чи бездарність малюка. Як уже говорилося, такі тести виявляють здібності дитини до вербально-логічного, абстрактного мислення, але у багатьох дошкільнят через вікові особливості краще розвинений практичний інтелект.

Не враховують тести на IQ і того, що по-справжньому обдарована, неординарно мисляча дитина може дати відповідь, не передбачену вчителем, а значить автоматично вважається неправильною. Не можна не враховувати і хвилювання: часом навіть найрозумніший-розумніший першокласник, розпережившись в незвичній для нього обстановці і засоромившись чужих людей, може провалити завдання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Раціон першокласника: харчуємось за правилами!
Як зробити будні першокласника веселіше: 5 речей для підняття настрою