Подорож на зелений континент

В Африці розпочинався новий день. Промені пробивалися крізь вікна світлого будинку Царя Звірів – Лева Сильного.

– Синку, пора вставати, – сказала Левиця.

Левеня розплющило очі, солодко потягнулося і посміхнулося мамі.

– Вставай, а то тато вже чекає на тебе. Пам’ятаєш, учора він обіцяв тобі щось показати.

– Вже біжу, – бадьоро відповів Левеня.

– Тільки не забудь вмитися.

– Добре. – Він вибіг надвір, де викупався в ранковій росі із зелених трав савани.

«Ну, все, я готовий», – сказав Левеня про себе і вирушив до головної зали, де зазвичай вирішував царські справи його батько. Як завжди, Лев Сильний сидів на троні, а на його голові з густою гривою красувалася корона.

– Доброго ранку, тату.

– Привіт. Підходь ближче, настав час тобі вже стати мені помічником, адже через пару років ти займеш моє місце на троні. На той час тобі треба буде багато знати та вміти.

Левеня приготувалося слухати. А його батько підійшов до стіни, на якій було намальовано велику карту.

– Ось це – наше царство. На землі живуть звірі, у воді плавають риби, у небі літають птахи. Бачиш, тут серед синього кольору океанських вод намальовані жовті шматки землі?

– Так…

– Ці шматки землі називаються континентами. На кожному живуть різні звірі – великі та маленькі. Їм усім, якщо вони просять, треба допомагати.

– Звичайно, тату. Я знаю, що сильні мають допомагати слабким. А ми, леви, сильні.

– Правильно. У мене працює ціла пошта, яка приносить мені повідомлення з усього світу. А управляє цією канцелярією Птах-Секретар…

Тут якраз у зал увійшов птах із чорним пір’ям на голові.

– Здрастуйте, Ваша Величність! У мене – доповідь. В Австралії трапилося нещастя – захворів син Кенгуру.

– Хто такі кенгуру? – запитав Левеня.

– Цей звір живе лише в Австралії, яку ще називають Зеленим континентом. Він не ходить і не бігає, а пересувається довгими стрибками, – пояснив Лев Сильний.

– Довжина стрибків – більше десяти метрів, – уточнила Птах-Секретар.

– То що ж сталося?

– Маленький Кенгурушка без дозволу холодної ночі виліз із сумки, сильно замерз і захворів на бронхіт.

– З якої сумки? – здивувався Левеня.

– Своїх дитинчат, поки вони не виростуть, Кенгуру носить у сумці у себе на животі, – пояснив Лев Сильний.

– Тепер хворий Кенгурушка весь час сидить у сумці і не вилазить, – продовжила доповідь Птах-Секретар. – Але син росте, стає більше. І мамі стрибати все важче та важче. А щодня треба шукати воду та їжу, щоб нагодувати і себе, і Кенгурушку.

– Я даю тобі перше завдання, – звернувся до сина Лев Сильний і підійшов до великої шафи, що стояла в залі. Відчинив дверцята і дістав пляшечку з написом «Умкалор». – Ось цими ліками ти вилікуєш хворого.

– Буду готовий за кілька хвилин. Тільки як потраплю на Зелений континент? – промовив Левеня і подивився на карту. – Австралія ж, як тут намальовано, з усіх боків оточена океаном.

– Я ж Цар Звірів. У моїй великій державі є багато різних служб. Одна з них – доставка пасажирів морями та океанами. У ній служать дельфіни, вони й доставлять тебе на своїх спинах до Австралії.

Незабаром Левеня бадьоро біг по савані в бік океану. На його спині висів рюкзак, а в ньому – ліки, які мали допомогти Кенгурушці.

Ось перед ним розкинулися безкраї океанські простори.

– Вітання! – З води висунулися кілька гострих носів.

– Здрастуйте, ви – дельфіни?

– Я – Дельфін Розумний. Сідай мені на спину – попливемо на зелений континент.

Син Царя Звірів рішуче застрибнув на блискучу спину. І вони помчали – бризки так і летіли!

Нарешті вдалині з’явилася земля.

– Це вже Австралія? – перекричав Левеня шум хвиль і вітру.

– Так, скоро прибудемо! – сказав Дельфін Розумний.

Коли Левеня ступило на берег, там його вже чекала Кенгуру. З сумки на її животі виглядав синок. Левеня дістало ліки і дав його Кенгурушці. За кілька днів син весело стрибав разом із мамою.

– Як називається те, чим ти мене вилікував?

– “Умкалор”.

– Відтепер я тебе називатиму Левеня Умкаленок! І ти – сильний, і ліки – сильні.