Вчимо дитину бути самостійним

Деякі батьки навіть не здогадуються, що їхні малюки здатні багато на що. І вважаючи, що дитина ще дуже маленька, оберігають її від виконання навіть найпростіших доручень. А дарма! Адже дитяча самостійність формується завдяки батьківській допомозі.

Якщо ви дасте можливість малюкові відчути себе дорослим, то у нього швидше виникне потреба в самостійності.

З точністю навпаки

Всі батьки хочуть, щоб дитина якнайшвидше придбала хоча б мінімальний набір навичок догляду за собою. Навчився самостійно вмиватися, одягатися, їсти, наводити лад у кімнаті тощо. З цих «дрібниць» якраз і починається виховання самостійності, настільки необхідної у дорослому житті, а також почуття відповідальності. Але буває по-іншому. 
У 3-річного Сашка дуже дбайлива мама. Щодня вона його вмиває, одягає, вважаючи, що він ще дуже маленький, щоб самостійно помити руки або почистити зубки, одягнути трусики або зняти черевики. А під час обіду він наполегливо простягає мамі ложку, щоб вона його нагодувала. Навіть грати Саші нудно одному, коли мама зайнята на кухні. І ось він тягне її за поділ, поки вона нарешті не покине своє заняття і не збудує йому будиночок з конструктора або не намалює щось на дошці. На прогулянці мама дбайливо носить за сином його відерце та машинки, які він узяв із дому. Хіба можна навантажувати дитину, адже вона ще така маленька! І спати малюк укладається лише разом із мамою.
Часу на домашні справи у неї майже не залишається, вона може щось робити лише тоді, коли Сашко спить. А на відпочинок у неї взагалі немає жодної хвилини.

Метод залучення

Навряд чи 3-річна дитина здатна оцінити таку самопожертву. Намагаючись захистити сина від будь-яких труднощів, мама привчає його до безтурботного життя. Адже всі наші звички з раннього дитинства формують характер та впливають на майбутнє. Тому, якщо Сашина мама вчасно не змінить свій підхід до виховання, швидше за все, він виросте безвідповідальною, егоїстичною та залежною від батьків людиною. Інша справа – Сашина ровесниця Таня. Вона завжди зайнята: адже їй треба погодувати рибок, прибрати іграшки, одягнути ведмедика на прогулянку. А в магазині Таня сама дає гроші продавцеві та вибирає улюблений сік.

Вдома вони разом з мамою ліплять пельмені, а потім Таня допомагає накрити стіл і розкладає прилади.

Нещодавно мама навіть доручила дівчинці нарізати овочі. Як тішилося маля, коли їй вручили маленький ніж і дали таке відповідальне завдання! Вона так старалася! А мама дивилася, щоби донька не порізалася.

Ще Таня любить поливати квіти. У неї навіть є своя маленька леєчка. Вона набирає в неї воду і старанно зволожує ґрунт для своєї улюбленої герані. Спочатку дівчинка захоплювалась і наливала занадто багато водички, але зараз уже знає, скільки буде якраз. Неважко припустити, хто з хлопців виросте більш самостійною, відповідальною, незалежною людиною і легко впорається з будь-якими труднощами, не здаватиметься за першої ж невдачі. Тому не обмежуйте малюка в прагненні щось зробити самому, то йому буде краще!

Щоб навчити дитину самостійності, не треба винаходити якихось складних методів. Життя саме надає масу можливостей та ситуацій.

Потрібно просто придивитися і частіше залучати його до своїх дорослих турбот. Якщо дитина, наприклад, зацікавилася тим, як ви витираєте пил або миєте підлогу, не варто усувати його, вважаючи, що це не його обов’язок. Дайте йому в руки чисту, вологу ганчірочку. Нехай спробує. Для нього це насамперед розвага. Важливо, щоб завдання, пропоновані малюкові, були посильними та безпечними для здоров’я.

Тільки не чекайте від дитини ідеально виконаної роботи. Посваривши малюка за незручність, можна надовго відбити в нього бажання допомагати. Головне – участь! Допомагаючи мамі, дитина отримає хороший урок і покладе ще одне вміння у скарбничку свого життєвого досвіду.

Я сам!

Прагнення самостійних дій проявляється в дітей віком дуже рано. Малюкові тільки виповнився рік, а він уже сам намагається опанувати ложку.

• Якщо вчасно надати йому можливість для тренувань, то до 1,5 років він зможе впоратися з їжею без допомоги.
• 2-річному карапузу під силу самому помити з милом руки і витерти їх, а також зняти з себе одяг, що розстебнув мамою.
• У 3 роки дитина може самостійно одягнутися, застебнути гудзики, натягнути колготки. У цьому віці він здатний підтримувати порядок у своїй кімнаті та надавати невелику допомогу по дому. Якщо йому довіряють такі важливі дорослі турботи, малюк переповнюється гордістю та свідомістю власної значущості.

Як правило, на 3-му році життя він постійно заявляє мамі: «Я сам!» У цей час прагнення самостійності проявляється особливо чітко. Важливо не прогаяти цей момент і допомогти дитині освоїти бажане заняття. А якщо щось не виходить, не поспішайте робити все за нього. Нехай спробує ще раз. Лиха біда початок!

Заохочуємо правильно!

Намагайтеся частіше хвалити дитину. Адже своєчасне заохочення — це сильний засіб у батьківському арсеналі виховання, який допомагає закріпити потрібну поведінку.

Проте хвалити дитину потрібно за щось певне. Адже похвала «ні за що» просто не фіксується в пам’яті і знецінюється крихтою. Тому, хвалите малюка не за те, що він просто хороша дитина, а за певний вчинок чи завдання, з яким він справився тут і зараз.