Арт-терапія для дітей

Що таке арт-терапія?

Арт-терапію застосовують досить давно. Слово аrtis (латиною — «мистецтво» у широкому сенсі) говорить саме за себе. У арт-терапії багато напрямків. Ось лише найпоширеніші з них:

• малювання (ізотерапія);
• ліплення, скульптура, робота з різними матеріалами, наприклад, піском, глиною;
• створення колажів, орігамі (мистецтво складання фігур із паперу);
• музика та вокал;
• танці, пластика;
• фотографія, кіно, відео;
• книги (бібліотерапія), казки (казкотерапія) – читання дитині дитячих книг, терапевтичних історій або віршів, які створені саме для цього малюка;
• художня самодіяльність (драматерапія, ігротерапія)

У арт-терапії, насправді, дві взаємозалежні функції: діагностика і лікування творчим самовираженням.

Підготовка до заняття

Арт-терапія виключає будь-яке обмеження, тому постарайтеся підготувати відповідне місце та одяг для занять, щоб не переривати творчий процес. Дитина не повинна боятися забруднитись, залишити плями на меблів, на підлозі або на стінах.

При виборі матеріалів не обмежуйтеся загальноприйнятими аквареллю, олівцями та крейдою. Вашому творцеві може знадобитися фольга, шматочки тканини, клей, а поряд зі звичайними пензликами — поролонові губки, печатки та штампи, нитки, ватяні диски та ін. – Одна з найважливіших умов їх нормального психічного зростання. Зміцнюйте цю віру у вашому малюку.

Щоб використати деякі прийоми арт-терапії, педагог не потрібен: малюк може намалювати на аркуші паперу свої страхи і ви разом обговорите, що з ним відбувається.

Водночас задля досягнення саме терапевтичного ефекту, зцілення від серйозніших проблем, слід знайти кваліфікованого спеціаліста — педагога, психотерапевта, психолога чи психіатра, художника, який пройшов спеціальну підготовку. Розпочати пошук можна з центрів психологічної допомоги у вашому місті.

Емоції насамперед

У арт-терапії є одне золоте правило: процес важливіший за результат. Нехай малюк шльопає вимазаними в фарбі долоньками по ватману та старим шпалерам або розбризкує фарби, якщо йому так хочеться.

Навіть якщо дитина визнає за потрібне підірвати або зім’яти малюнок, не можна його лаяти: він краще відчуває, як вчинити зі своїми емоціями.

Не треба мучитися над аркушем паперу, прагнучи неодмінно народити шедевр: в арт-терапії застосовується поряд з іншими метод спонтанного, вільного листа, коли людина взагалі не думає про те, що виходить з-під пера.

Якщо ви не розумієте малюнку дитини, нічого страшного. Можна звернутися до дитячого психолога, який тлумачить вибір кольору, співвідношення зображених фігур і таке інше. Однак пам’ятайте, що все індивідуально: наприклад, ваш малюк може віддавати перевагу чорному кольору іншим не тому, що він пригнічений і засмучений, а просто тому, що любить контрасти.

Прихильники арт-терапії вірять, що її головний сенс у перетворенні болю (тривоги, комплексу) – на красу. Саме так відбувається «знеболення» та лікування. Крім того, перетворення на інших персонажів дозволяє глянути на свої проблеми з боку. Тому, ставлячи дитині питання малюнку чи пропонуючи йому зобразити ту чи іншу сценку, попросіть розповісти щось від імені його героя.

Вирішуємо конфлікт

У вашого малюка виник конфлікт у садочку, і він переживає? Пограйте! Нехай він візьме плюшевого ведмедика, а ви — ляльок та інших симпатичних улюбленців малюка. У грі ви зможете перепробувати різні варіанти поведінки та вибрати найбільш підходящий.

Старшій дитині запропонуйте зробити колаж з журнальних фотографій, розташувавши на аркуші «автопортрет», відобразити свої мрії та прагнення. Можна також попросити намалювати настрій, а потім придумати до картинки підпис у прозі або невеликий вірш.

Вибір матеріалів та технік для арт-терапії також має неабияке значення. У роботі з гіперактивними дітьми добре зарекомендували себе техніка колажу, олівці та маркери.

Для дітей, які перенесли травми, оптимальним буде використання акварелі, гуаші, акрилових фарб: вони мають плинність і дозволяють вільніше виражати емоційний стан. Глина та пісок хороші для зняття агресії та гніву. Техніка колажів на основі вирізьблених з журналів картинок підходить для тих, хто вважає себе невмілим художником.

Позбуємо страхів

Попросіть малюка зобразити таку «бабайку», що лякає його, а потім вдосталь порізвіться разом, примальовуючи чудовисько смішні ріжки, вуса і чоботи. Якщо на додачу ви намалюєте або зробите з картону гарний будинок, хіба «бабайці» захочеться повертатися жити під ліжко до вашого малюка?

Втім, буває так, що надто сором’язливі діти не знають, з чого почати. У таких випадках можна підказати малюку, але намагайтеся відразу ж, як тільки він буде готовий, передати йому ініціативу.

Коли малюк нездужає, то несмачні мікстури або пігулки ще більше пригнічують і так зіпсований настрій. Тому щоб дитина швидше «вийшла» з хвороби, можна використовувати арт-терапевтичні методи паралельно з медикаментозним лікуванням. Незабаром ви обов’язково помітите, наскільки покращився настрій малюка, і справи підуть на поправку!