Як допомогти дитині позбутися страхів?

Іноді буває так, що за якихось пару місяців, а то й тижнів, товариський і сміливий малюк раптом перетворюється на замкненого мовчуна, що тремтить від кожного шереху. Карапуз, ось уже рік мирно сплячий у своєму ліжечку, починає проситися в ліжко до батьків. А дитина, яка любила раніше тварин, раптом з плачем кидається до мами, побачивши безневинний мопс… Продовжувати можна до нескінченності, але ясно одне: страх не народжується з нічого, завжди в підґрунті присутній якийсь «травмуючий фактор».

Причина у шафі?

Причини страхів треба шукати у навколишньому малюку світі. Психіка дитини дуже пластична, і будь-яка, навіть незначна, подія здатна залишити в пам’яті малюка незабутній слід.

Можливо, на прогулянці малюка налякав собака (хоча він просто намагався «познайомитися» з малюком і навіть не гавкав). Або приятелі в садочку розповіли страшилку про чорну руку, що живе під ліжком… Або просто шматок мила потонув у бочці на дачі, а малюк уже уявляв собі бозна-що.

Будь-яка з подібних подій здатна надовго вибити дитину з колії. Особливо, якщо воно співпаде зі складним періодом у житті малюка — наприклад, із «кризою трьох років» або з розлученням батьків (що саме собою, звичайно, вже є стресовою ситуацією). Тому, щоб розпізнати, а потім і перемогти страх, необхідно приділяти дитині якнайбільше уваги і створити спокійну атмосферу в будинку.

Діагноз: страх

Малюк, який довіряє своїм батькам, рано чи пізно розповість, що його турбує. Головне – допомогти йому в цьому. Для діагностики дитячих страхів будинку можна використовувати картинки з книг та журналів із п’ятьма видами зображень. Пошукайте картинки, що ілюструють:

• страхи небезпечної стихії (пожежа, навдняння, буря тощо);
• просторові страхи і страхи невідомості (висоти, глибини, відкритих або закритих просторів; страх заблукати в лісі, залишитися в повній темряві або опинитися в тумані);
• соціальні страхи (покарання, страх чужих людей, самотності);
• страх тварин та комах (вовки, собаки, змії, павуки, оси та ін);
• страхи-фантазії (персонажі казок, мультфільмів та дитячих страшилок, що передаються з вуст у вуста).

Головне при виборі картинок, щоб вони не були надто реалістичними. Знімки з дорослих газет та журналів не підійдуть – такі фотографії «з місця події» здатні налякати навіть батьків, не те що дітей. Тому варто скористатися старими дитячими журналами чи книгами. У них і примхи природи, і злі чарівники виглядають трохи комічно, але при цьому цілком відоме.

Показуючи зображення дитині, спостерігайте її реакцією, вслухайтесь у коментарі. Так непомітно для себе, розглядаючи картинки, малюк розповість, як і чого саме він злякався («Такий собака, тільки чорний, на Таню кинувся, його один дядько ледь відігнав. Ми думали, він нас розірве!»). Можливо, дитина буде храбруватись на словах («Та я цього павука роздавлю, а мага візьму і зачарую!»), а у самого буде зляканий вигляд, тремтіння в голосі… Або малюк подивиться на всі картинки і скаже: «Та це не страшно, куди страшніше … »- І нарешті назве вголос свій страх, про який ніхто з близьких і здогадуватися не міг, настільки за мірками батьків він здавався безглуздим … Тут головне – не сміятися з малюка, не називати його трусиком. Йому й так важко, не треба ускладнювати цей стан. Краще вселити в нього надію, що разом ви переможете будь-який страх. І обов’язково подякуйте, похваліть дитину за відвертість: адже щоб визнати свій переляк, потрібно мати величезну мужність, на яку навіть не кожен дорослий здатний.

Малюємо та зцілюємося!

Коли стане зрозуміло, чого саме боїться малюк і чому це відбувається, можна запропонувати йому зобразити свій страх. Для цього підійдуть як фарби та олівці, так і пластилін. Не дивуйтеся, якщо через кілька хвилин на аркуші з’являться яскраві язики полум’я або щось чорне та безформне, а з пластиліну народиться монстр із шипами та іклами. Тепер страх виплеснувся, стався викид негативних емоцій, дитині стало легше. І з цим страхом можна зробити будь-що — хоч порвати, хоч викинути у сміттєпровід або навіть спалити (звісно, ​​під наглядом дорослих).

Але найкраще зробити цей «жах» смішним і веселим. Наприклад, на листі, де вирує вогонь, намалювати сміливих бобрів-пожежників, а пластиліновому страшилу приліпити клоунський ніс і дати в руки букет ромашок. Крихітка переконається, що невідомість – не болісне очікування, а загадка, яку цікаво розгадувати Здатність контролювати страх і усвідомлення того, що він може бути підконтрольним – дуже важливі. Можна зобразити оберег — якась добра істота, яка проганятиме страхи геть. Наприклад, доброго чарівника з чарівною паличкою. І тоді навіть у темній кімнаті малюк знатиме, що має захисника.

Сеанси казкотерапії

Але, звичайно, найкращий засіб від дитячих страхів — це доброзичлива атмосфера в сім’ї та увага батьків, які готові пояснити будь-яке явище нашого життя і відповісти на все «навіщо» та «чому». Адже коли дитина відчуває, що вона не одна, що їй завжди допоможуть, то росте спокійніше і впевненіше в собі. Замість того, щоб ховатися від страшної і неприємної «бякізакаляки», що причаїлася на підлозі в темній кімнаті, такий малюк просто увімкне світло і виявить, що це всього лише іграшка, яку він забув поставити на місце ввечері. Більшість дитячих страхів проходить у старшому дошкільному віці – якраз перед тим, як дитина піде в перший клас. Але якщо малюк чогось боїться протягом багатьох місяців, а тим більше років – то необхідно звернутися до фахівця. І чим раніше — тим краще, адже застарілі неврози важко піддаються корекції.

Дитячі психологи мають безліч методик розпізнання фобій і боротьби з ними, при цьому сеанси відбуваються в цікавій формі і підходять навіть для найменших пацієнтів. Наприклад, багато фахівців у роботі з дітьми використовують пісочницю. Якщо малюк гратиме вдома, то вам знадобиться невелика скринька (70/60/15), наполовину заповнена чистим піском. Поруч у коробку покладіть камінчики, черепашки, шишки, гілочки, квіти, фігурки людей, птахів, риб, тварин, казкових персонажів, кубики, містки, будиночки, машинки. І надайте дитині можливість змочувати пісок водою, щоб вона могла будувати свій світ.

Такі сеанси м’яко знімають страхи, а малюк сприймає їх як веселу гру. Так само, як і казкотерапію. Сеанси казкотерапії часто використовуються для боротьби з дитячими переживаннями та дають гарні результати. Казка, не повчаючи, веде з дітьми серйозну розмову, передає моделі поведінки у різних ситуаціях, коли герої опиняються перед вибором. Разом з персонажами казки малюк переживає і перемагає страх. Казка дарує надію, що добро обов’язково врешті-решт переможе зло. Вона вчить співпереживання та співчуття.

Герої казки завжди мають чіткі моральні настанови: добрий чи злий, добрий чи поганий. Позитивний герой зазвичай знаходиться у більш вигідній, цікавій та привабливій позиції, тому частіше малюк ототожнює себе саме з ним.

Після сеансів казкотерапії діти стають врівноваженішими, допитливішими, і в їх фантазіях з’являються не тільки злі герої, а й персонажі-помічники. Отже, дитина поступово навчиться боротися зі своїми страхами самостійно і обов’язково потім переможе їх!

Приборкуємо страхи у грі!

хованки

Правила відомі всім. Ведучий, якому зав’язують очі, теж зіштовхується зі страхом темряви, але вже в оточенні друзів, що веселяться. А це вже не страшно, а навіть кумедно. Так страх поступово приручається.

«Пілот»

Дитина сідає на ковдру або товсте покривало, а друзі та батьки за кінці піднімають «пілота» вгору приблизно на 50-60 см і легенько похитують. Це не тільки допомагає дитині перестати лякатися висоти, але й підвищує довіру дитини до світу.

Вгадай-но!

Хорошим терапевтичним ефектом володіють ігри на впізнання. Малюк запускає руку в непрозорий мішечок із дрібними предметами та намагається визначити, що йому попалося. А потім дістає предмет і дивиться, чи він вгадав. У такий спосіб перемагається страх невідомості та інші фобії, так чи інакше пов’язані з очікуванням невдачі. Така гра добре підходить для дня народження: кожен, хто вгадає, що за іграшка причаїлася в мішку, забирає її собі як приз.