Як навчити дитину переживати агресію. Поради психолога

Агресія, це нормальна і цілком природна емоція, яку переживають усі без винятку. Але в соціумі важливо навчитися не пригнічувати її, правильно керувати та висловлювати цю складну емоцію.

Джерело: instagram @bezopdet

Інтернет-проект «Безпечне дитинство»Спільно з сімейним психологом Іриною Чеснової @chesnova опублікував кілька порад, які допоможуть розібратися зі злістю і навчити дитину правильно її висловлювати і переживати.

У нашій культурі більшість людей складні відносини зі злістю. Багатьом у дитинстві говорили, що злитися погано, особливо близьких. Якщо ми самі вважаємо агресію «поганою» емоцією, ми, швидше за все, неусвідомлено, заборонятимемо її відчувати і висловлюватимемо своїм дітям. І вони, в свою чергу, будуть вчитися злість пригнічувати. Але накопичившись, вона все одно прориватиметься назовні неконтрольованою і некерованою лавиною.

Джерело: Fotolia

Злість, як і будь-яка інша емоція, дуже корисна. Вона захищає, не дає зламатися і працює як сигнал високої чіткості, щоб ми могли поставити собі важливі питання: що відбувається? Що не так? про які мої потреби і тонкі, вразливі місця сигналізує моя агресія? Що я можу зробити? Як я можу підтримати себе? Тому дуже важливо навчити дитину чути свою злість і вміти її контролювати, а не заперечувати та пригнічувати.

1. Перевірте власні стосунки зі злістю: чи дозволяєте ви її відчувати, як ви самі її виражаєте? Відчувати = природно, будь-які емоції та почуття важливі для нас. Інша річ, як ми висловлюємо їх у поведінці. Найкраще (дорослим) — сказати про них словами, позначаючи межі: «я зараз злусь, але це мої почуття, я їх проживу і вони підуть».
   Перевірте, як ви реагуєте на ситуації, коли дитина злиться? Можливі реакції, яких краще уникати: заборона, осуд («як ти смієш? сам винен! припини зараз же»), висміювання («злючка-колючка»), спроби відволікти, поради («перестань злитися і послухай мене»).
   Набагато краще:
   ? застосувати техніку «Дзеркало» («коли в мене щось не виходить, я теж часто злуюся», «злитися в такій ситуації цілком природно»),
   ? допомогти дитині прожити злість, висловити її, співчуючи їй у цей момент і одночасно обмежуючи/припиняючи неприпустиму поведінку. І робити це щоразу, поки дитина не навчиться! Не чекаючи, що він навчиться з першого разу.
2. Важливо не забороняти дитині злитися, а спокійно, але твердо коригувати саме форму вираження агресії: «Ти можеш злитися, тобі може бути прикро, але бити нікого не можна, це боляче!»
3. Відбивайте стан дитини і вчіть її позначати свої почуття словами: «я зараз злусь!» Можна потопати ногами, поричати чи покричати у мішечок для криків. Можна уявити, хто всередині дитини так вирує: дракон, тигр чи вулкан? Як вулкан справляється з лавою? Як накопичує її? Що може статися за його виверження? Як вулкан може вивергати лаву безпечно для себе та оточуючих?
4. Злість можна малювати або ліпити із пластиліну.
5. Можна бити «грушу», рвати старі газети, комкати їх і кидати в кошик для сміття, побеситися під музику. Підійде будь-яка фізична активність.
6. А у «спокійні часи» — масаж, вправи на фітболі, ігри з піском та водою.