Чому прихильність – найголовніше, над чим потрібно працювати батькам

У численних книгах про немовлят купа інформації про те, як виглядає новонароджений, які у нього є рефлекси і як часто він какає. Це все, безумовно, дуже важливе, але не найголовніше. Головне — це стосунки, які закладаються між вами та вашою дитиною вже з моменту появи її на світ. А основою ваших правильних та конструктивних стосунків є прихильність. Від якості прив’язаності залежить, чи легко ви справлятиметеся з батьківською роллю, чи стане малюк дитиною, яку легко виховувати.

Джерело: shutterstock

Перебуваючи в животі у мами, малюк пов’язаний із нею пуповиною. Саме завдяки цьому дитина отримує все необхідне для здорового, повноцінного розвитку. Після пологів цей зв’язок не переривається, а трансформується в незриму, але все ж таки реальну і важливу. Адже ні в кого не викликає сумніву твердження, що немовля потребує мами. Він народжується абсолютно безпорадним і якщо залишиться один, загине від голоду і холоду.

Як же виживало таке ніжне створення протягом тисячоліть?

Мудра природа наділила пару матір і дитину дивною ниткою – прихильністю. Завдяки їй новонароджений усіма силами намагається перебувати біля дорослого, який забезпечує його виживання та комфорт. Він смокче груди, вимагає, щоб його носили на ручках, і протестує, коли залишають одного.

Джерело: shutterstock

Крихітка ще не знає, що мама обов’язково повернеться, і щоразу, коли вона виходить з кімнати, він занурюється в жах відчуття «Мене залишили одного! Я загину! У його організмі миттєво починає вироблятися адреналін, який викликає різке збільшення артеріального тиску, і навіть призводить до виснаження мозкової речовини надниркових залоз.

Після стрибка адреналіну організм починає виробляти інший гормон – норадреналін, який зменшує навантаження. За збудженням неминуче слідує гальмування, людина почувається спустошеною, розслабленою, не здатною на дії. У цей момент він може повноцінно розвиватися. Малюк, накричавшись у ліжечку один, міцно засинає. Але щоразу, коли малюк не бачить і не відчуває маму, він не вередує, він страждає.

Якщо малюк до 3 місяців просить груди і не одразу отримує її, у нього виникає відчуття «Мене не годують! Я точно помру з голоду!». Саме тому дуже важливий своєчасний відгук!

Джерело: Shutterstock

Будь зі мною, мамо!

1. Прихильність дитини раннього віку формує базову довіру до світу. Це фундамент розвитку здорової психіки.
2. Діти з міцною прихильністю виростають приємними у спілкуванні та впевненими в собі. Малюк, якого боялися розпестити увагою, не носили на руках, не давали груди на вимогу, залишали одного в ліжку, відчуває стрес, зростає нервовим, неслухняним, істеричним і невпевненим у собі та у світі. Він відчуває потребу в людині, на яку може покластися, і часто знаходить її поза домом. Батько вже не має найголовнішого важеля впливу на нього та не є головним авторитетом. Адже у спілкуванні зі своєю дитиною дорослий черпає силу та натхнення.
3. Що відбувається, коли прихильність слабшає? Наприклад, мама вирішила привчити малюка спати в ліжечку самостійно і залишила його одного, що плаче, в кімнаті. Малютка отримав перший у житті урок недовіри: «Коли мені погано, мені не допоможуть, я маю справлятися сам». До такого закритого серця дуже складно достукатися, коли дитина підросте. У пріоритеті мають бути стосунки. У них джерело сили, радості, духовного та інтелектуального зростання для мами та малюка.