Криза першого року … у мами

Міцний зв’язок – слабшає?

На жаль, зараз ще дуже мало пишуть і говорять, що мама теж переживає свою кризу одного року. По-перше, мама переживає через самостійність малюка, що виросла. Можуть з’являтися думки на кшталт: «Ну ось, я його народила годувала, дбала, а тепер дитині зовсім не потрібна!» Але це лише здається. Навіть якщо тепер син чи донька можуть їсти суп і самостійно бігати за брязкальцями, це зовсім не означає, що ви йому не потрібні!

Адже мама — це не лише молоко та руки, на яких можна сидіти. Мама—це головне джерело безпеки та впевненості у своїх силах. Малюк дійсно стає незалежнішим, але його сміливість будується на впевненості, що будь-якої миті він може розраховувати на маминий захист. Кажучи образно, ваша з малюком невидима пуповина зовсім не обірвалася, а тільки подовжилася.

Що робити із почуттям обов’язку?

Друга проблема — внутрішній конфлікт між бажанням різноманітності та почуттям обов’язку. Мама, що втомилася від одноманітності домашньої рутини, і рада б вийти на роботу, приділяти більше уваги хобі та друзям, але голос совісті (часто в особі бабусь, чоловіка та подруг з дітьми) вселяє: «Дитина ще занадто маленька, а ти розважатися надумала! Посидь ще вдома».

Тут варто тверезо оцінити, наскільки страждає дитина від спілкування із замотаною мамою, і вирішити, скільки часу ви готові виділити на себе. Здорова та щаслива мама – це здорова та щаслива дитина.

Комплекс поганої мами

Третя і найпоширеніша проблема-це «комплекс поганої матері». Коли однорічна дитина веде себе далеко не ангельськи, особливо на публіці, рідкісна мама утримається від думки: «Це я винна, я виховую малюка неправильно, в інших діти геть які слухняні…»

Щоб позбавитися цього почуття, прочитайте цю статтю ще раз і запам’ятайте головне: абсолютно всі однорічні дітлахи вередують, падають на землю, чіпляються за маму і звідусіль звалюються. Це нормально, це необхідно для їхнього розвитку. А ще є така народна мудрість: дитина розуміє, що робить недобре. І головна проблема в тому, що він починає вважати себе поганим і негідним маминого кохання. Тому важливо показати, що його люблять і що з усіма так буває. А перехідний вік рано чи пізно закінчиться — і в сім’ї знову запанують мир та спокій.

А в тебе траплялася подібна криза? Розкажи, як тобі вдалося впоратися із цією проблемою!