Емоційний розвиток дитини: чому це важливо?
Багато сучасних батьків з ранку до вечора зайняті на роботі і майже не встигають спілкуватися з дітьми. Джерелами вражень для малюка стають телевізор або іграшки. Втомлена мамі простіше посадити малюка дивитися мультфільми, ніж відповідати на його запитання або разом грати.
Щаслива дитина (Фото: ЦФА Бурда)
Вихідна точка у формуванні емоційних реакцій немовляти – так званий комплекс пожвавлення. Він може виявлятися вже з третього тижня життя. Крихітка уважно дивиться на маму (тата, бабусю, сестру, улюблену іграшку), дізнається, усміхається, радісно махає ручками і тремтить ніжками. При нестачі емоційного спілкування, при ігноруванні потреб малюка (у їжі, комфорті, теплі, ласці) поява комплексу пожвавлення відкладається. Для лікарів це тривожний сигнал, який може говорити про затримку розумового та психічного розвитку малюка.
Якщо мама часто бере дитину на руки, Розмовляє з ним, співає йому пісеньки, то в першому півріччі малюк дарує батькам і яскраві посмішки, і радісні вигуки. Після півроку більш різноманітно виражені негативні емоції: малюк може ображатися, жалібно пхикати, сердитися, виявляється безліч відтінків невдоволення, збентеження.
Подивіться, я зростаю!
При наближенні кризи трьох років часто спостерігаються бурхливі емоційні реакцію труднощі, із якими стикається дитина. Малюк уже намагається багато речей робити самостійно, але в нього ще не все виходить. Дуже важливо у цей непростий час підтримати дитину і словом, і ділом. Якщо поряд немає дорослого, який готовий прийти на допомогу, цілком імовірним є емоційний спалах. Наприклад, малюкові не вдається дотягнутися до іграшки, він починає тупотіти ногами, кричати. Причиною гніву в цьому випадку може бути не шкідлива іграшка і не власне безсилля, а відсутність уваги з боку дорослих.
Спокійніше реагуйте на примхи. Якщо дитина зрозуміє, що батьківську увагу найлегше отримати за допомогою сліз чи агресії, будьте готові до того, що вона закатуватиме істерики частіше, намагаючись добитися бажаного.
А що робити, якщо малюк не вередує, а справді засмучений, наприклад, зникненням улюбленої ляльки? Намагайтеся зрозуміти дитину: у неї справжнє горе. Поспівчуйте йому, допоможіть у пошуках іграшки! Адже крім емоційного тепла він чекає від вас безпосередньої участі у своїх справах, чи це освоєння столових приладів або будівництво вежі з кубиків. А ще пам’ятайте, що дитину легко відволікти. Веселою грою, цікавою розповіддю.
Не нехтуйте особистим спілкуванням! Розкажіть казку на ніч, це не займе багато часу, а через кілька років дитина згадуватиме, як ви читали йому історію „Про дурне мишеня”. Ці теплі спогади дитинства не забудуться і не зітруться з пам’яті, вони справді важливі.
Герої не плачуть?
Діти різні у прояві емоцій: одних може розворушити лише значну подію, на зразок великого дитячого свята чи походу в кіно, інші скачуть від радості, знайшовши на вулиці гарний камінчик. Але й ті та інші малюки ще не завжди можуть зрозуміти, що з ними відбувається, контролювати свої переживання. Будьте поруч, щоб навчити, пояснити, порадіти разом із дитиною.
Дозвольте малюкові висловлювати і негативні емоції: у розмові з вами, малюванні, грі. Постійне придушення образи, досади загрожує появою невротичних симптомів, таких як кусання нігтів, ссання пальчика, енурез.
Головне – пам’ятати про те, що моделлю поведінки для малюка є ви самі. І скільки б ви не розповідали, як важливо вміти щиро радіти і співчувати, якщо ви не шкодуєте стареньку бабусю або дратуєтесь через прикрі дрібниці під час свята, малюк наслідує ваш приклад.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як навчитися контролювати свої емоції у стресових ситуаціях?
