15.11.2019 |
5 хв. читання 3 приклади, коли не можна карати дитину
Перш ніж карати, подумайте, чому дитина це зробила. Чи немає вашої провини в такій поведінці малюка? Чи могли ви уникнути цієї ситуації і як?
Джерело: Instagram@marija_shibanova
Чай розлив, шпалери змалював, кішку залякав – таке часто трапляється, якщо ви щасливий батько дитини-дошкільника. Як реагувати на таку поведінку? З одного боку, не можна не покарати! З іншого боку, як це зробити правильно?
Чому дитину треба карати?
На Інтернет-форумах молодих мам не минає дня, щоб хтось із учасниць не написав: «А я ніколи не караю своїх дітей». І далі щось модне про повагу до особистості.
Насправді повага до особистості проявляється крім інших гойдалок, каруселів ще й у покаранні цієї особи, якщо вона накурила. Тому що взагалі без покарань особистості рости важко, страшно та сумно. Психіка дошкільника незріла. І він, незважаючи на те, що може назвати себе по імені-по батькові, не вміє рости без дорослих. Йому потрібні любов, розуміння та покарання.
Ми пояснюємо малюкові, що вітатись — добре, а перебивати старших погано. Що мамі буде приємно почути: Я тебе люблю! і дуже боляче – «Іди, ти погана!»
Але лише спокійного пояснення малюкові недостатньо. Йому треба перевірити цей світ на міцність.
Мама казала, що малювати на шпалерах не можна. А хочеться. І мами немає поряд. Ану… Ой! Мама побачила, залаяла, забрала олівець. Світ передбачуваний. І мама казала, що на шпалерах не можна. Ну добре, знатиму.
Звичайно, в такий логічний ланцюжок думки дітей не вишиковуються. Але суть саме така: дитині потрібні покарання як якийсь «огорож», усередині якого він росте — як маленьке деревце, що набирає сили. Виросте небагато, справлятиметься сам. А от якщо з самого народження жодних рамок не було, «деревце» мотає з боку в бік, і рости йому важче.
Карати дитину треба. Але не часто і не за будь-які гріхи. Питання лише одне: як? Ви знайдете на нього відповідь після того, як зрозумієте, чому малюк пустує.
Коли дитині бракує уваги
Термінова робота не давала жодних шансів на тихий домашній вечір. Марина щиро хотіла погратися з сином, але звіт, який мав з’явитися до ранку, перетягував усю ковдру маминої уваги на себе. Спочатку вона видала чотирирічному Кирилу фарби та олівці. Потім машинки. За півгодини син почав скандалити.
– Кирило, припини! Кирило! Ну припини! — вигукувала Марина, не відриваючись від звіту.
Глухий удар — і кут монітора зацвів пікселями: машинка, що прилетіла до нього, не залишила монітору шансів. Покарання було жорстким. Марина ще ніколи так не кричала на сина, його попа не уникла контакту з материнською долонею.
Причина – Мамина зайнятість.
Як можна було цього уникнути? Чітко проговорити: Сьогодні мені потрібно попрацювати. Я маю заробити нам гроші, щоб ми змогли купити квитки в цирк. Давай я попрацюю півгодини, потім пограю з тобою десять хвилин, а потім ще попрацюю».
Як покарати? Не кричати не вийде — надто вже ситуація образлива. Але буде цілком доречно сказати після крику: «Вибач, що кричала, я просто дуже засмутилася». І повідомити, що цирк тепер відкладається до найкращих часів.
Джерело: instagram@allthatisshe
Коли у дитини щось не виходить
Ліза була «незграбною». Це тато її так називав. Усі діти вже почали ходити, а Ліза – ні. Усі вже побігли, а Ліза ні. Всі навчилися скакати через скакалку, а Ліза… Ліза щиро намагалася, але синхронізувати рухи ніг та рук не вдавалося. Вона стрибала, ображалася, знову стрибала — без толку. А дівчата зі своїми скакалками просто літали. Ліза стиснула губи, взяла свою скакалку за ручки – і з усієї сили стебнула нею по ногах Мили, найкращої скакальниці. На Мілиних ногах здулися синці. Тато закричав Мілиним батькам, що Ліза випадково. А вдома лаяв її так, що Ліза навіть уві сні схлипувала і шепотіла: «Тату, не лай, тато, не лай».
Причина У Лізі вирував цілий вулкан емоцій: їй було прикро, що в неї не виходить, завидно, сумно, що її ніхто не втішив… Вона не витримала і виплеснула свій фонтан на найсильніше джерело роздратування — подругу Мілу.
Як можна було цього уникнути? Знайти у дитині його сильні якості та розвивати їх, частіше хвалити малюка.
Як покарати? Не брехати, вигадуючи уявні виправдання. Ліза стебнула Мілу не випадково. Розсердитися – логічно! Дівчинка має зрозуміти: якщо тобі погано і ти через це образиш іншого, стане лише гірше. Облаяти, а потім обійняти і сказати: «Я розумію, як тобі прикро. Але ти навчишся стрибати!
Джерело: instagram@ericaeldridgephotos
Коли вийшло ненароком
— Сашко, не крутись! — мама крикнула, на мить відірвавшись від плити. Сашка, сидячи за столом, маминого заклику не прислухався. Йому було надто весело — а тому Сашко розмахував руками, тремтів ногами і… ой, чашка з компотом упала та розбилася.
– Ну Сашка! – Образилася його мама. — Ну, що за покарання! Вона довго голосила над своєю гіркою долею, але потім взяла в руки ганчірку і почала витирати стіл.
Причина Від неуважності. Сашко не збирався перекидати чашку. Він узагалі не планував хуліганити.
Як можна було цього уникнути? Напевно ніяк. Всі ми іноді кидаємо чашки. Але й не усувайте малюка від виправлення помилки.
Як покарати? Не варто лаяти дитину за те, що він зробив ненароком. Не треба карати. Щиро засмутитися. І подивитись на сина: «Давай разом витирати! Ех, доведеться попрацювати. Наступного разу будеш уважнішим».
