Напад у поїзді: поради експерта із самооборони

Поділитися на Facebook Поділитися в Telegram

Історію української телеведучої Анастасії Лугової, на яку в поїзді напав, побив та спробував зґвалтувати чоловік, знає вже вся Україна. Ми звернулися за коментарем до експерта із самооборони, Олександра Друсакова.

Джерело: freepik

Анастасії вдалося деескалювати ситуацію на стадії, коли ґвалтівник вже почав застосовувати силу. Жінки, що часто переживають насильство, схильні погодитися на вимоги злочинця зі страху за власне здоров’я і життя.

При цьому вони не мають жодних гарантій, що він їх берегтиме.

ОЛЕКСАНДР ДРУСАКІВ

Швидше навпаки — яка ймовірність того, що злочинець, який порушує недоторканність тіла та психіки жінки, думатиме про її здоров’я та життя, над якими він встановив контроль? Якщо жінка побоюється за своє життя, то почати можливо стоїть з поширеності ВІЛ на території країн СНД.

Саме тому опір насильству однозначно на користь жінкам. І це не тільки моя думка, це думка організації жінок (ESD Global), фундаторки якої мають за плечима 17 років досвіду роботи з подібними ситуаціями, а також досвід навчання протистояння їм. І ще кілька наукових досліджень на цю тему також є (наприклад, дослідження Джозелін Холландер). І так, опір далеко не завжди означає фізичне протистояння.

На стадії застосування сили шикувати кордони вже пізно. І тому діалог, а також формальна згода на вимоги дозволяють ґвалтівникові переконатися у контролі над потенційною жертвою. Це тактика, що створює вікно для рішучих дій.

Джерело: freepik

Якщо ви вирішили чинити опір, згода це не непорушний договір! Це прийом, який допоможе застати ґвалтівника зненацька, в мить вже його найбільшої вразливості.

Ця тактика дозволяє сконцентрувати фізичні та ментальні зусилля для ривка та різних варіантів припинити насильство. Це перехоплення контролю, і він вибиває ґрунт з-під ніг ґвалтівника.

Тому опір такий важливий, адже зґвалтування це завжди історія про владу агресора та про його насолоду нею.

Пам’ятайте, що той, хто вирішив убити, уб’є.

Тому жінка, яка переживає напад, не відповідальна за дії агресора, її поведінка не є тригером, який відкриває опцію на вбивство і впливає на вибір цієї опції агресором.

Джерело: freepik

Кожна жінка може чинити опір:

без огляду на страх невдоволення чоловіка,
без огляду на його дозвіл,
тільки з огляду на свої сили.

І тих сил, що є у жінки навіть без підготовки, достатньо. Чоловіки, які говорять протилежне, самі перебувають у полоні помилок.

У пресі кажуть, що Віталія Рудзька, якому чинила опір Анастасія, підозрюють у вбивстві дівчини на тому самому перегоні. Анастасія чинила опір і вийшла із ситуації, де її життя залежало від милості злочинця.

Суть спротиву саме в цьому — у залишенні вибору за собою.

І Анастасія з цим впоралася, її приклад викликає безмежну повагу, її досвід зробить тисячі жінок сильнішими та впевненішими.

Окремо хочеться відзначити, що дуже сумно бачити, як у країнах блоку СНД сімейні узи досі є легітимним прикриттям для насильства та свавілля чоловіків.

Фраза “Вона моя дружина / дочка / сестра” не може і не повинна бути приводом думати “А, ну тоді все гаразд”.

Ця фраза і не є нею, вона просто допомагає досвідченому злочинцю включити в третіх особах, які знайшли сили втрутитися, ефект спостерігача — це коли люди, які не беруть участь у ситуації, думають «Хтось допоможе або саме розсмокчеться» і проходять повз.

Пам’ятайте, що вона сама не «розсмоктується» ніколи. І що якщо ви не допомогли, то ніхто не допоможе. Особливо це стосується чоловіків – жінки набагато частіше приходять на допомогу в таких ситуаціях, тому що вони не бояться перестати бути непереможними у своїх очах, як чоловіки. «Мужність» – тендітна штука.