09.01.2018 |
8 мин. чтения Первый прикорм: личный опыт и лайфхаки от мамы-блогера
Введение прикорма в рацион малыша — настоящее испытание для молодых мам. У большинства родителей по этому поводу возникает много вопросов и переживаний, ведь все хотят дать своему крохе только самое лучшее! Наш блогер и молодая мама Татьяна Мельниченко поделится своим опытом, расскажет о сложностях знакомства с новой пищей и возможными вариантами их преодоления.
Источник: instagram @likekidshop.ru
Зізнаюсь чесно: давався він нам зовсім нелегко. І саме тому я довго не хотіла писати про свій досвід — бо він далекий від ідеальних схем і таблиць, які малюють педіатри. Але останнім часом все частіше на форумах читаю від мамочок те саме, через що пройшла сама. І розумію «ідеальних прикормів не буває». У кожного своя історія. Я розповім про наші труднощі і лайфхаки і раптом комусь щось знадобиться.
Татьяна Мельниченко
Активная мама, тележурналист в декрете, автор блога Мамоспільнота, организатор группы Мамоспільнота
♥♥♥
Як кожна мама, яка прагне бути ідеальною, я ретельно готувалася до початку прикорму. Перечитала відповідну літературу, дізналася що є не лише класичний, а й педагогічний прикорм (коли дитина потрохи куштує усе з маминої тарілки). Роздрукувала таблиці, що за чим дають у класиці і вирішила: у нас буде схема 50/ 50. Її рекомендують найбільше. А повний педприкорм мене лякав, через те, що мало досліджений і містить солене та те, що може бути шкідливе, як на мене, в ранньому віці
Скажу зразу: я за здорове харчування, тому дуже зраділа, що завдяки прикорму ще раз перегляну і свій раціон. Тому була в очікуванні цієї події. Питання, коли саме починати для мене взагалі не стояло: тільки після 6 місяців за умови усіх необхідних ознак — харчовий інтерес ( дитина тягнеться до їжі), при цьому сидить, не випльовує продукти. До того — повне грудне вигодовування: різні сторонні рекомендації на тему: дай водички, сочку тощо розбивалися об моє чітке — МОЗ не рекомендує до 6 місяців нічого, крім грудного молока ( а написи на кашках і баночках з 4 місяців — від лукавого і бажання продати).
Скажу чесно, як прихильниця здорового харчування я для себе вирішила: дитина їстиме лише свіжу їжу — бо харчі, які стоять більше ніж 3 години не містять прани ( життєвої енергії), я й сама таке не люблю і дитині такого давати не хочу. Тому баночки для мене стали продуктом, який ми вирішили обійти. Також я планувала обійтися без дитячих каш, але на жаль, не склалося.
Источник: instagram @micuna_russia
♥♥♥
Отже в 6 місяців і кілька тижнів, ми вирішили почати наш прикорм. Була весна і кабачки ще не з’явилися, але починати я хотіла з них, тому купила на органічній фермі товар, як мені обіцяли, нічим не оброблений (бо мороженим магазинним овочам не довіряла). Перші півложки пішли дитині добре і наступного дня я вирішила дати вже 3 (бо мені здалося, що ложка — замало) і о, Боже, перша невдача: дитина зригує двічі фонтаном.
У мене шок. І я в паніці не знаю що робити. Медсестра каже поїти дуже часто водичкою невеличкими порціями, давати регідрон (розчин при зневодненні) та наразі не ризикувати з грудьми. Але я все ж наважуюся дати груди дуже потрошку, щоб не спровокувати повторної рвоти і чекаю лікаря, бо температура різко скаче до 38.
Я і досі не збагну, чому нам не пішов перший прикорм, бо збіглося кілька причин:
- Дитина категорично не приймала все що було густіше за мамине молоко (а дрібноперемелений кабачок містив тонкі ворсинки, які малюк і потім не любив).
- У нас полізли зуби, а у цей період вводити нові продукти не бажано ( хто б міг подумати, що вони полізуть саме на другий день введення прикорму).
- Ну і ще можливо фермерські кабачки таки містили щось, що не сподобалося дитині.
Источник: instagram @nataliya_o_gv
♥♥♥
Отже, прикорм довелося відкласти на якийсь час. Далі були спроби приготувати парового кабачка, дитина його не хотіла, плювалася, перейшли на цвітну капусту, цукіні, броколі і ніяк. Аж поки я не ризикнула все змішати докупи. І малюк почав їсти. А коли я почала додавати в пароварку помідор без шкірки — син погодився їсти непосолений супчик (пізніше функцію помідора чудово змінив гарбуз, але майже за півроку, бо був несезон).
Перший продукт, який дитина їла щодня із задоволенням і без вередувань став звичайний домашній йогурт (на заквасці), який я готувала сама. Малюк легко вминав баночку і це було те, що рятувало, коли треба було на годинку-дві лишити дитину без циці на батька.
Потім в 7-8 місяців з’явився сирочок: іноді я варила його сама — сквашуючи молоко кефіром чи йогуртом — іноді купувала магазинний, без цукру і домішок. Але після нього дитина уже домашній не дуже хотіла.
Експерименти з педприкормом до 8-9 місяців зазнавали повного фіаско. Щойно малюк з’їдав щось шматочком навіть з рисинку — порція з якої радять починати педприкорм, як тут же рвав. І я вже навіть впала у відчай, бо спроби запарити зелену перемелену гречку теж зазнали провалу, навіть якщо туди додавалося грудне молоко. І я здалася — почала готувати магазинні безмолочні дитячі каші. Перші три ложки він з’їдав охоче, а далі крутився і вертівся. Проте, вирішила, силувати не буду. Половина каш ішла у смітник. Але в голові добре закарбувалася фраза: ваша дитина не гуска, печінку якої готують на фуа-гра, і нічого фарширувати її їдлом під час мультиків. Малюк свідомий і їстиме сам, як прийде час.
Источник: instagram @goodthings4family
♥♥♥
Спершу я змішувала каші з фруктами і йшло досить непогано, але з часом чи то дитині приїдався смак чи набридали фрукти (приміром терті яблука і грушки) і вона навіть охочіше їла просто запарену кашу, ніж з чимось. Потім добре пішли каші на грудному молоці і мій особистий лайф-хак — на узварі. Але щойно наставав період росту зубів — і дитина знову відмовлялася від усього. Залишаючи собі лише цицю (не уявляю, чим би ми годувалися, якби її не було. Адже вона незамінна при хворобах, у дорозі, для присипляння та й просто — дешево і сердито).
Каші на сумішах дитина майже не визнавала. Хоча бували дні, коли вона погоджувалася їх їсти на прогулянці із ложки-контейнера. Це було зручно, коли не було змоги з якихось причин дати груди. І ось настав той диво-день, коли десь у 8-9 місяців Олесь жадібно почав під’їдати гречку з моєї тарілки. Рис він полюбив менше, кукурудзянку теж, а от ще був у захваті від пшона та ячневої каші. Не скажу, що з’їдав багато. Але йому подобалося, як смакує мама і навіть повторювавза мною «ням-ням». Отже, спрацював перший принцип педприкорму: дитина повинна бачити, що батьки теж їдять.
Я практикувала годувати дитину з дорослої тарілки і дорослою ложкою, маніпулюючи їі рукою. За кашами пішли супи і дрібні овочі з них. Хліб я вирішила обмежити — замінила дієтичними зерновими хлібцями, які не лише корисні, а й буквально тануть у роті. А рівно в рік у ресторані на свій день народження Олесь сам взяв ложку і ум’яв ледь не все дитяче картопляне пюре, яке принесли. Причому з величезним апетитом.
Fotolia
Поступово я почала додавати в пюрешки і супчики горох, а також яйце. У каші сухофрукти, зокрема чорнослив. І робити солодкі пюрешки (хоч їх Олесь і досі не любить). Зате іноді надгризає з мамою банан чи яблучко, йому дуже подобається їсти разом з мамою чи навіть годувати її.
Справжнім відкритиям для мене став гранат. На диво малюк його з таким апетитом уплітає і навіть із кісточками (медсестра запевнила — не страшно, вийдуть з калом самі). Хоча вже зараз Олесь навчився їх спльовувати. Я даю не багато до 10 зернят, але син завжди вимагає ще:) Гранат — прекрасна профілактика анемії. І це не просто їжа, а ще й гра — моторику пальців розвиває.
Источник: instagram@freshmarket_
Щоранку я пропоную дитині чисту воду і впродовж дня також, а також компот із сухофруктів без цукру. Раніше, переймалася, що він п’є мало, але педіатри запевнили — дитина сама знає скільки їй треба. У молоці теж достатньо води.
І так, він досі замурзується після кожного прийому їжі. Зате вчиться їсти сам. І так, у нас бувають періоди, коли в мене опускаються руки: бо знову зуби чи ще щось і дитина нічого не їсть. Так, я щоразу чую від педіатра: ви вже маєте їсти стільки-то грамів того і того. І розумію, що це не так, бо не існує норм і таблиць. Бо кожна дитина — індивідуальність. І немає стандартних схем і підходів.
Мені дуже хотілося бути хорошою мамою і максимально корисно годувати власну дитину. Ця історія може викликати критику і дискусію, але вона максимально чесно розповідає про труднощі з якими доводиться зіткнутися матерям, які намагаються вписатися в норми і таблиці прикормів, запропоновані педіатрами. Тих таблиць, які формувалися з досвіду дітей, що перебували на штучному вигодовуванні. І давно втратили актуальність. Тому зараз я певна, що кожна дитина сама ідеально знає із чого і коли почати, в кожної свій графік. І якшо вона їсть цицю — не переймайтеся, що мало прикорму. Все необхідне дитина собі добере. На все — свій час.
